Доброго дня!

Ознайомтесь з цією статтею Як краще оформити відчуження нерухомості

Для того, щоб безоплатно отримати земельну ділянку, громадянину України необхідно здійснити наступні дії: Звернутись до органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками державної або комунальної власності, із заявою про безоплатне надання земельної ділянки у власність. Таким органом щодо земель комунальної власності, які переважно розташовані в межах населених пунктів, є відповідна сільська, селищна, міська рада, а щодо земель державної власності, які, як правило, розташовані за межами населених пунктів, є районна державна адміністрація. За наслідками розгляду звернення приймається одне з двох рішень, 1) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою 2) відмова у його наданні. Зазначенні рішення приймаються у одномісячний строк. Рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту відведення повинне бути вмотивованим. Підставами відмови згідно статті 118 Земельного кодексу України можуть бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Після отримання дозволу потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при потребі, мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою має бути складений у паперовій формі та у формі електронного документу. Земельний кодекс України встановлює обов’язковість погодження меж земельної ділянки із власниками та користувачами суміжних ділянок при проведенні кадастрових зйомок. Проте це не означає, що сусід може безпідставно відмовити у такому погодженні, вимагаючи перенесення межі на свою користь. Всі свої вимоги він має аргументувати і підтвердити документально. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню уповноваженими органами влади відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України. Вам слід звернутися до державного кадастрового реєстратора у територіальному (районному, міському) органі Держземагентства України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Якщо інше не передбачено договором про розроблення проекту, до цього органу має звертатись землевпорядна організація. Подана Вами заява на протязі 10 днів розглядається державним кадастровим реєстратором територіального органу Держземагентства у районі (місті), за наслідком чого, у разі, якщо подані документи складені вірно, а межі ділянки не порушують меж вже зареєстрованих ділянок, державний кадастровий реєстратор реєструє Вашу земельну ділянку у Державному земельному кадастрі і видає Вам Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у ньому кадастрового номеру. Ви маєте подати до органу, уповноваженого розпоряджатись земельною ділянкою, клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, уповноважений розпоряджатись земельною ділянкою, має прийняти рішення про затвердження проекту та звернутись до Реєстраційної служби відповідного підрозділу Міністерства юстиції України за місцезнаходженням земельної ділянки із заявою про державну реєстрацію права власності держави або територіальної громади на земельну ділянку. Після здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на земельну ділянку, вказаний орган має прийняти рішення про безоплатну передачу земельної ділянки Вам у власність. Після одержання рішення про безоплатну передачу Вам у власність земельної ділянки, Ви можете за своїм вибором: - подати до Реєстраційної служби заяву про державну реєстрацію Вашого права власності на земельну ділянку, - подати вказану заяву через державного кадастрового реєстратора управління земельних ресурсів, у якому Ви отримували Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Подана заява на протязі 14 днів розглядається Державним реєстратором, за наслідком чого, у разі, якщо подані документи складені вірно, Вам видається Свідоцтво про право власності на земельну ділянку та Витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у випадку, коли заява подана за Вашим бажанням державним кадастровим реєстратором, вказані документи Ви отримуєте у нього). З цього часу Ваше право власності на земельну ділянку зареєстровано державою.

Доброго дня!

Впродовж 10 днів

Доброго дня!

Відповідно до ст.184 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч.6 ст.179 у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Названі категорії жінок не можуть бути звільнені не лише за підставами, передбаченими ст.40 та ст.41 КЗпП, а й за іншими підставами, що кваліфікується як звільнення (розірвання) трудового договору з ініціативи власника.

Доброго дня!

Пільги поширюються на власників квартири, або на тих людей на кого відкриті абоненські рахунки.

Доброго дня! Так, можна. І за Вами зберігається робоче місце.

Доброго дня!

Допомога також може бути призначена і виплачена за місцем фактичного проживання уповноваженого представника сім’ї за умови подання довідок про склад сім’ї і про неотримання такої допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

У разі коли повнолітні члени сім’ї, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги, фактично проживають разом, але зареєстровані за різними адресами, уповноважений представник сім’ї додає до заяви довідки про склад сім’ї та про неотримання такої допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Потрібно зазначити, що у цьому випадку рішення про призначення соціальної допомоги приймається органами праці та соціального захисту населення на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, яке проводиться соціальними інспекторами цих органів, із складенням акта за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Доброго дня!

Дітям з багатодітних сімей соціальних виплат не існує. Є виплати малозабезпеченим, одиноким. Багатодітним є тільки пільги:

Багатодітним сім'ям надаються такі пільги:

1) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. Метр загальної площі житла на кожного члена сім'ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);

2) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.

Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення, становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожного члена сім'ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю;

3) 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення;

4) позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентська плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Примітка. Пільги щодо плати за користування житлом (квартирної плати), комунальними послугами та вартості палива, передбачені пунктами 1-3, надаються багатодітним сім'ям незалежно від виду житла та форми власності на нього.

  Дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги:

1) безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;

2) щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров'я із залученням необхідних спеціалістів, а також компенсація витрат на зубопротезування;

3) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

4) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, всередині - та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;

5) безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку відповідно до Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей»

Доброго дня!

Такої допомоги не існує. Є грошова допомога, яка виплачується малозабезпеченим сім"ям, у яких сукупний дохід сім"ї менший за прожитковий мінімум сім"ї встановлений державним бюджетом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:

-                    у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

-                    у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

-                    у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

-                    у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Виходячи з аналізу ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) “Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду”, зобов’язання з відшкодування моральної шкоди виникає за наявності:

1)                моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага;

2)                неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди;

3)                причинного зв’язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою;

4)                вини заподіювача шкоди.

Необхідно підкреслити, що характер шкоди (моральної) не визначається об’єктом, якому вона завдається. Моральна шкода може мати місце як при порушенні особистих прав, так і майнових інтересів.

Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

На сьогодні застосування принципу презумпції моральної шкоди прямо не випливає з чинного законодавства. Загальне правило про розподіл тягаря доказування, встановлене ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. І з цієї точки зору потерпілий повинен довести факт спричинення йому моральної шкоди, щоб суд вирішив питання про відшкодування на його користь. Однак огляд судової практики показує зворотне. Суди фактично застосовують презумпцію заподіяння моральної шкоди: встановивши факт вчинення неправомірної дії, суди передбачають, що моральна шкода заподіяна, і в подальшому розглядають питання про розмір її відшкодування в грошовій чи в іншій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 57 ЦПК засобами доказування є: пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів.

Тому заява позивача про те, що він відчував фізичні або душевні страждання, є прямим доказом факту заподіяння моральної шкоди, а оцінка цього доказу – прерогатива суду. Прямих доказів протилежного відповідач, природно, надати не може. Показання свідків чи висновок експертизи можуть бути лише непрямими доказами заподіювача шкоди.

Наступною умовою відповідальності за заподіяння моральної шкоди є протиправність поведінки – невиконання юридичного обов’язку, встановленого нормою права. Відповідно до форм юридичних обов’язків протиправність виступає у формі дії і бездіяльності. При цьому, під протиправною дією розуміють поведінку, що заборонена законом, а під протиправною бездіяльністю – невчинення особою дій, які вона була зобов’язана за законом вчинити.

Норми, які передбачають захист цивільних прав за допомогою такого способу, як відшкодування моральної шкоди, містяться не лише в нормах цивільного, а й інших галузей права.

Наявність причинного зв’язку між протиправним діянням і моральною шкодою, що є третьою підставою відповідальності за завдану моральну шкоду, виражає зв’язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода – наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є необхідним наслідком його поведінки. Неправомірне діяння повинно бути головною причиною, що з неминучістю тягне за собою заподіяння моральної шкоди, необхідною умовою настання негативних наслідків у вигляді фізичних або душевних страждань.

Встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою і моральною шкодою дає можливість визначити суб’єкта відповідальності та її межі, тобто особа має нести відповідальність лише за ту шкоду, яка викликана саме її поведінкою.

Моральна шкода підлягає відшкодуванню лише за наявності вини особи, яка її завдала (ч. 1 ст. 1167 ЦК), у формі як умислу, так і необережності. Необхідність врахування вини закріплюється також у законах України “Про інформацію” (ст. 49), “Про туризм” (ст. 33) та інших.

Особа звільняється від відповідальності з відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини. Це є наслідком дії в цивільному законодавстві презумпції (припущення) винуватості, сутність якої полягає в тому, що особа, яка завдала шкоди, вважається винною в цьому до тих пір, поки не доведе відсутність своєї вини. Якщо у процесі дослідження всіх матеріалів справи не вдасться спростувати цю презумпцію, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. При цьому, якщо шкоду завдано спільно, тобто взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром, заподіювачі шкоди несуть перед потерпілим солідарну відповідальність (ст. 1190 ЦК).

У ч. 2 ст. 1167 ЦК встановлюються випадки так званої безвинної відповідальності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи за завдану ними моральну шкоду, а саме:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. При цьому слід зазначити, що коли шкода завдана життю або здоров’ю фізичних осіб-володільців джерел підвищеної небезпеки – внаслідок їх взаємодії, то моральна шкода підлягає відшкодуванню залежно від ступеня їхньої вини за правилами ст. 1188 ЦК. Якщо ж шкода завдана майну фізичної особи, то права на відшкодування моральної шкоди без вини заподіювача шкоди у потерпілого не виникає;

2) якщо шкоди завдано особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного  застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є цивільне правопорушення, структурними елементами якого є чотири вищеописані складові (за винятками, встановленими чинним законодавством України).

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди – це елемент цивільно-правового спору, що вирішується судом.

Оскільки випадки та обставини, за яких може бути заподіяна шкода, мають широке коло, законодавець допускає відшкодування завданої моральної шкоди грішми, іншим майном або в інший спосіб (абз. 1 ч. 3 ст. 23 ЦК України). Потерпілі, які самостійно здійснюють свої цивільні права, мають право дати згоду на пропозицію відповідача про відшкодування шкоди в натуральному вигляді, тобто певними товарами чи послугами.

Однак у законодавстві та у судовій практиці, а також у теоретичних розробках провідним визнається грошове відшкодування моральної шкоди.

Важливою проблемою, що постає перед судом під час вирішення справи про відшкодування моральної шкоди, є обчислення розмірів грошової (майнової) компенсації. Однак якщо обсяг і розмір компенсації майнової шкоди визначений законом (більш того, розмір такої шкоди об’єктивно існує у вигляді ціни речі або розміру витрат), то розмір відшкодування моральної шкоди має визначити суд.

Принцип еквівалентного відшкодування, який взагалі властивий цивільному праву, не застосовується при відшкодуванні шкоди, заподіяної особистим немайновим правам і благам: обсяг шкоди неможливо точно вирахувати, оскільки моральна шкода не має вартісного еквіваленту. Будь-яка компенсація такої шкоди не буде адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Зокрема, згідно з п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власної ініціативи чи за зверненням потерпілого –  спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Президія Вищого арбітражного суду України в п. 6 роз’яснення від 29.02.1996 року № 02-5/95 вказала, що розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи – заподіювача шкоди, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.

При цьому в судових рішеннях обов’язково мають наводитися мотиви визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Слід пам’ятати, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування(ч. 4 ст. 23 ЦК).

Відповідно до ст. 1190 ЦК, у разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

Згідно зі ст. 1193 ЦК розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини потерпілого та матеріального стану відповідача (фізичної особи).

Моральна шкода, як правило, відшкодовується одноразово, але у випадках, встановлених договором або законом, платежі по її відшкодуванню можуть мати періодичний характер.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з розміром мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен брати до уваги той їх розмір, що діяв на час розгляду справи.

При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК). Невипадково компенсація моральної шкоди є єдиним цивільно-правовим інститутом, де законодавець спеціально наказав враховувати вимоги розумності і справедливості при визначенні розміру компенсації. Очевидно, перш за все бралося до уваги відсутність інструментів для точного виміру абсолютної глибини страждань людини, а також підстав для вираження глибини цих страждань у грошах.

Як уже згадувалось, ЦК України не визначає розмірів відшкодування моральної шкоди. На відміну від ЦК УРСР 1963 року, у ст. 440 якого було передбачено мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди – п’ять мінімальних розмірів заробітної плати, він не встановлює і меж розміру (мінімального та максимального) відшкодування моральної шкоди.

Верховна Рада України неодноразово розглядала законопроекти про визначення максимального відшкодування за моральну шкоду, завдану поширенням неправдивої інформації, але жоден із них не був прийнятий. На їх відхиленні наполягали представники засобів масової інформації, вважаючи, що позови на мільйонні суми можуть звести нанівець право на свободу слова, обанкротити “невигідні видання”. Політики, навпаки, вважають, що тільки за допомогою великих за розміром грошових відшкодувань можна застерегти представників преси від поширення неправдивої інформації.

У результаті закон, який би встановлював певну граничну межу розміру можливого відшкодування моральної шкоди, завданої засобами масової інформації, прийнято не було. Однак все ж таки були запроваджені механізми (у вигляді державного мита, пропорційного розмірам заявлених вимог – від 1 до 10 % ціни позову), які змусили позивачів реально оцінювати заподіяну їм моральну шкоду і не висувати до засобів масової інформації необгрунтованих мільйонних позовів.

Для визначення сум відшкодування моральної шкоди потрібні спеціальні знання, адже кожен випадок має свої відмінні риси. Людина – істота біопсихосоціальна, порушення функціонування однієї зі складових її організму тягне за собою погіршення (або порушення) функціонування всього організму. Тому розмір відшкодування моральної шкоди буде більш адекватним, якщо у процесі оцінки будуть застосовані спеціальні психологічні, медичні та інші знання.