Запитай юриста
Відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (затверджений Постановою КМУ від 29.04.2004 р. № 558 ) право на щомісячну компенсаційну виплату мають непрацюючі особи, які постійно надають соціальні послуги: громадянам похилого віку; інвалідам; дітям-інвалідам; хворим, які не здатні обслуговуватися самі і потребують постійної сторонньої допомоги.Компенсацію виплачують щомісяця, зважаючи на прожитковий мінімум для працездатних осіб у наступних розмірах:
15% — фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам I групи (з 1 січня 2013 року — 172,05 грн); 10% — фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам II групи і дітям-інвалідам (з 1 січня 2013 року — 114, 70 грн); 7% — фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам III групи і хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнаним такими в порядку, затвердженому МОЗ (з 1 січня 2013 року — 80,29 грн.).
Для призначення компенсації необхідно зібрати такі документи:
1) непрацюючим фізичним особам, які надають соціальні послуги:
заява про згоду надавати соціальні послуги; паспорт або інший документ, що посвідчує особу; висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуги; копія трудової книжки і довідки органу Державної податкової служби про те, що особа не займається підприємницькою діяльністю, і про відсутність даних про доходи цієї особи, а у разі відсутності трудової книжки — лише зазначені довідки; 2) особою, яка потребує соціальних послуг, або її законним представником (у разі визнання цієї особи недієздатною):
заява про необхідність надання соціальних послуг; паспорт або інший документ, що посвідчує особу; копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (надає інвалід); висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду і нездатність особи до самообслуговування; 3) законним представником дитини, який потребує надання соціальних послуг:
заява про необхідність надання соціальних послуг; копія свідоцтва про народження дитини; висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду і нездатності дитини до самообслуговування. Компенсацію призначає і виплачує орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надають соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, що надає соціальні послуги, і особою, яка має потребує їх, заяв разом із документами, перерахованими вище. Добавил: Олена |
Пільгове довготермінове кредитування молодих сімей та самотніх молодих громадян. А також дві державні програми, які повністю схожі назвою («Доступне житло»), але дещо відрізняються умовами та термінами. Усі ці три програми об’єднує одна закономірність: щоб стати їх учасником, потрібно обов’язково перебувати на квартирному обліку за місцем проживання. Реєстрацією займаються міська, селищні та сільські ради.
Для цього громадянин звертається із заявою з проханням поставити на квартирний облік. Разом із заявою подаються: акт обстеження житлово-побутових умов (здійснює депутат місцевої ради); клопотання з місця роботи (для працюючих); виписка з будинкової книги; технічний паспорт на будинок чи квартиру; копія паспорта; довідка БТІ; свідоцтво про народження дитини. Право стати на квартирний облік має особа, на котру припадає менше шести метрів квадратних житла за місцем реєстрації. Потім заява розглядається на засіданні виконкому місцевої ради, рішенням виконкому заявник ставиться у чергу для отримання житла.
Пільговим довготерміновим кредитуванням можуть скористатися молоді сім’ї (у тому числі й неповні), в яких вік подружжя не перевищує 30 років, та самотні молоді громадяни віком до 28 років. Позичальник повинен бути платоспроможним. Щоб довести це, потрібно надати довідку з місця роботи про доходи за останні 12 місяців. Держава дає кредит через фонди сприяння молодіжному житловому кредитуванню під купівлю, будівництво, реконструкцію житла з умовою його повернення протягом 30 років. Також кандидат на свій особистий рахунок, що відкривається регіональним управлінням Фонду в банку-агенті, повинен зробити перший внесок у розмірі не менше як шість відсотків вартості будівництва (реконструкції) житла.
Ставка за кредитом – лише три проценти. Дане кредитування вигідне молодим сім’ям. Адже при наявності в сім’ї однієї дитини кредит стає безвідсотковим, двох дітей – держава компенсує 25% суми кредиту, трьох дітей – держава виплачує 50 відсотків суми кредиту. На жаль, за даними неофіційних джерел, даний кредит отримати дуже важко і цей напрямок молодіжного кредитування майже не працює через брак державних коштів.
Програма «Доступне житло» (перший варіант): вік позичальника не нормується, зразу потрібно внести 25% вартості житла, на інші 75% дається кредит під 16 відсотків річних терміном на 15 років, держава частково компенсує відсотки по кредиту. Програма «Доступне житло» (другий варіант): громадянин сплачує три відсотки ставки за кредитом та сам кредит. Місцевий орган влади за рахунок коштів держбюджету компенсує 13% ставки за кредитом. Термін кредитування та отримання компенсації не перевищує 15 років. Жителі сільської місцевості мають власний варіант – їм надає допомогу обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі. Кошти надаються для різноманітних потреб. На нове будівництво житла – в розмірі до 200 тис. гривень з терміном погашення до 20 років, а молодим (вік позичальника до 35 років) або неповним сім’ям – до 30 років. На добудову, реконструкцію житла – в розмірі до 100 тис. гривень з терміном погашення до 20 років. На придбання завершених або незавершених будівництвом індивідуальних житлових будинків з проведенням їх подальшої добудови або реконструкції – в розмірі до 100 тис. гривень з терміном погашення до 20 років. Можливі й інші варіанти, до того ж, не виключена можливість придбання житла на вторинному ринку. Плата за користування кредитом становить 3% річних. |
Для переоформлення особового рахунку на нового власника необхідні наступні документи:
Договір власності на квартиру / будинок (договір купівлі-продажу, спадщину, ордер, рішення виконкому чи т.п.) включаючи виписку про держ. реєстрації прав (Витяг БТІ) + Ксерокопія всіх сторінок документа;
Довідка з ЖЕУ про склад сім'ї (дійсна 1 місяць з моменту видачі) або будинкова книга + Ксерокопія довідки, для домової книги - ксерокопія обкладинки з адресою та сторінок із записами про виписку попередніх власників і прописку нових;
Документ, що засвідчує особу (для громадян України - паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для осіб, недавно отримали громадянство України), для іноземців та осіб без громадянства - національний паспорт або документ, що його замінює та ідентифікаційний код власника, на якого проводиться переоформлення особового рахунку + Ксерокопія
Розрахункова книжка по оплаті за газ (у разі наявності) + довідка про відсутність заборгованості, видана попередньому власнику (у разі наявності); Письмова згода (Заява) від інших власників квартири / будинку у випадку, якщо має місце часткове право власності та ксерокопії їх паспортів; |
Згідно із земельним і цивільним законодавством України будь-яке будівництво, у тому числі гаража, починається з оформлення землі під ним у встановленому порядку. Згідно зі статтею 118 Земельного кодексу України для цього до відповідної Ради подається заява про надання у власність земельної ділянки із зазначенням місця розташування, площі та цільового призначення. Рада зобов'язана протягом місяця розглянути його, затвердити акт вибору земельної ділянки та надати дозвіл (чи не дати) на розробку проекту відведення земельної ділянки. Надалі необхідно отримати позитивний висновок управління земельних ресурсів, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, органів архітектури та охорони культурної спадщини. Потім укласти договір із землевпорядною організацією на складання проекту відведення землі, розробкою якого займаються державні та приватні землевпорядні організації, що мають ліцензію Держкомзему України на здійснення землевпорядних робіт. Підготовлений проект відведення знову потрібно погодити в вищевказаних інстанціях. Питання про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки знову виноситься на сесію відповідної Ради. Перед цим він розглядається на засіданні комісії із земельних питань. Після того, як проект затверджено сесією, видається державний акт на землю, який необхідно зареєструвати в Центрі земельного кадастру при Держкомземі України. Відмова Ради у наданні земельної ділянки може бути оскаржено в суді.Далі потрібно отримати дозвіл на будівництво гаража. Якщо мова йде про халупу без фундаменту (металевий тент), то дозвіл на встановлення гаража такого типу не потрібно. Але, якщо ви плануєте будувати капітальну споруду (з фундаментом), то доведеться звернутися до місцевого органу архітектури та містобудування. Пред'явивши ряд документів , ви отримаєте дозвіл на будівництво, і після закінчення робіт введете будівлю в експлуатацію.
Простіше сказати так: державні органи контролю перевіряють ваш план і вже готову споруду на предмет безпеки та виконання всіх будівельних норм. Тільки в цьому випадку побудований гараж можна зареєструвати, отримавши сертифікат власності. Ось документи, необхідні для дозволу на будівництво гаража:
* Заява. * Ксерокопія свідоцтва на право власності земельної ділянки. * Технічний план ділянки з БТІ. * Проект гаража. * Проект підключення до інженерних мереж. * Топографічна карта ділянки. * Кадастровий план ділянки. Добавил: віктор |
Розмір допомоги — це різниця між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї (встановлюється щорічно законом про державний бюджет) та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 % від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї. Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджується Мінпраці, Мінекономіки, Мінфіном, Держкомстатом і Держкомсім’ямолоддю. Розмір соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму для різних категорій осіб, кожного разу визначаються законом про бюджет на відповідний рік. Для кожної дитини (крім дитини-інваліда), яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 %, а для кожної дитини-інваліда, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, для кожної дитини, яка утримується матір’ю (батьком, усиновителем), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, — на 20 %. Для громадян, які отримали статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20 %. Розмір допомоги малозабезпеченим сім’ям збільшується на кожну дитину віком від 3 до 13 років у 2011 році на 60 гривень, у 2012 році — на 120, у 2013 році — на 180, у 2014 році — на 250 гривень, а на кожну дитину віком від 13 до 18 років збільшується у 2011 році на 100 гривень, у 2012 році — на 230, у 2013 році — на 360, у 2014 році — на 500 гривень. |
У разі звільнення працівників за пунктом 1 статті 40 Кодекса Законів про працю діють певні обмеження на звільнення окремих категорій працівників.Так, в інтересах охорони материнства та дитинства звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — у порядку і випадках, передбачених частиною шостою ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням (частина третя ст. 184 КЗпП). Ці гарантії поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників). Добавил: наташа |
|
Щоб отримати свідоцтво на право спадщини потрібно звернутися до нотаріуса по місцю де знаходиться земельна ділянка в 6-ти місячний термін після смерті власника. Земельні ділянки , право власності ( користування) на які виникло до 2004 року , вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Відповідно до статей 125 і 126 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку , а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав і оформляються відповідно до Закону «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень ». Держреєстрація прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Тому державний акт на землю є дійсним навіть без кадастрового номера. Добавил: Дубина Світлана Василівна |
|
Преміювання працівників проводиться згідно наказу керівництва установи чи організації. І виключно працівників штатного розпису. Преміювання працівників та надання їм матеріальної допомоги проводиться з метою матеріального стимулювання висококваліфікованої і ініціативної праці, підвищення її ефективності і якості, зацікавленості в наслідках роботи, а також посилення відповідальності за доручену ділянку роботи. Добавил: Альона |
Згідно Закону України "Про зайнятість населення" ст.14:1. До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:
1) один з батьків або особа, яка їх замінює і має на утриманні дітей віком до шести років;
виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;
5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;
6) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.
2. Для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.
3. Роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог частини другої цієї статті, про що роботодавці інформують щороку центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку. Добавил: Водько Альона Анатоліївна |
Заява на виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва подається через загальний відділ міської ради. У заяві вказується: - прізвище, ім’я, по батькові заявника; - адреса проживання; контактний телефон; - термін будівництва (термін, протягом якого забудовник планує завершити будівництво); - згода учасника на внесення пайового внеску, згідно з договором укладеним із замовником з проектування та забудови інженерно-транспортної інфраструктури індивідуальної забудови кварталу. До заяви додаються наступні документи: - довідка з місця проживання (Форма №2); - документ, що посвідчує особу (ксерокопія паспорта – 1,2,11 сторінка); - копія ідентифікаційного коду; - довідка з Управління Держкомзему про невикористання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку; - довідки про відсутність боргів за комунальні послуги. |
|
| Пошук на сайті |
|---|
 |
| Відвідувачі онлайн |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
