Запитай юриста
Ні, не може. Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Якщо дитина досягла 14-річного віку, особа, яка виконувала обов'язки опікуна, стає піклувальником. Добавил: антоніна |
Неповнолітні громадяни іноземних держав перетинають державний кордон України на загальних підставах. Порядок перетинання кордону іноземцями та особами без громадянства В'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України; іноземців, які постійно проживають на території України, - за паспортним документом та посвідкою на постійне проживання; осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, - за посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон; іноземців та осіб без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, - за проїзним документом для виїзду за кордон; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з особами, чазначеними у частинах другій-дванадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;
іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв'язку з працевлаштуванням, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв'язку з участю у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, - ча паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у'зв'язку з участю у діяльності релігійних організацій, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців га осіб без громадянства, які перебувають .в Україні у зв'язку з участю у діяльності філій, відділень, - представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які працюють у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які працюють у філіях або представництвах іноземних банків на території України, - й паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв'язку з провадженням культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні з метою участі у міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі у діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні у встановленому порядку, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які працюють кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації на території України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства, які навчаються у навчальних закладах України не менш як протягом одного року, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців - громадян держав, які можуть в'їжджати в Україну без візи відповідно до законодавства України або міжнародного договору України, - за паспортним документом або іншим документом, якщо це передбачено міжнародним договором України; іноземців, які є громадянами держав, з якими укладено договори про місцевий прикордонний рух, - за документами, які дають право на перетинання державного кордону в межах місцевого прикордонного руху, що оформляються дипломатичними представництвами та консульськими установами України в установленому Міністерством закордонних справ України порядку. Увага, особливість: відмітка про перетинання державного кордону не проставляється в паспортному документі на прохання іноземця, особи без громадянства. У такому разі відмітка про перетинання державного кордону проставляється в імміграційній картці. Інші документи для перетинання державного кордону України іноземцями та особами без громадянства документ на повернення в державу громадянства або проживання (у разі втрати паспортного документа на території України); • внутрішній паспорт (лише для громадян Російської Федерації); • свідоцтво про народження (лише для громадян Російської Федерації віком до 14 років); • українська віза (для громадян держав з візовим порядком поїздок). Увага, особливість: ідентифікаційна картка (ІD-саrd), що посвідчує особу іноземного громадянина, не дає права на перетинання державного кордону України. Перелік держав, громадяни яких в'їжджають в Україну без віз * країни ЄС; * країни СНД (крім Туркмені стану); * Швейцарія; * Ліхтенштейн; * Андорра; * Монако; * Норвегія; * Ісландія; * Чорногорія; * Боснія і Герцеговина; * Сербія; * Бразилія; * Сан-Марино; * Ватикан; • США; • Канада; • Ізраїль; • Японія; • Гонконг; • Монголія; • Південна Корея; • Парагвай; • Аргентина; • Бруней Дарусалам. Добавил: Валентина |
Відповідно з п. „в” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються трактористи-машиністи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства – чоловіки після досягнення 55 років і за загального стажу роботи не менше як 25 років, з них не менш як 20 років на такій роботі.
До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, належать працівники оформлені на роботу трактористами-машиністами, які мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах упродовж повного сезону сільськогосподарських робіт у рослинництві та тваринництві. Водночас відсутність посвідчення не позбавляє права на пенсію, якщо документами підтверджується робота трактористом-машиністом. Для призначення пенсії на пільгових умовах не має значення також марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст.
Єдине найменування професії механізаторів сільського господарства „тракторист-машиніст” було запроваджено в 1961 році і охоплює такі професії: бульдозеристи, бульдозеристи-скреперисти, грейдеристи, комбайнери, машиністи дощувальних машин, машиністи льоноконоплезбиральних машин, машиністи скреперів, скреперисти, машиністи чаєзбиральних машин, машиністи екскаваторів, механіки-водії бавовнозбиральних машин, механіки-водії самохідних широкозахватних сінокосарок, механіки-комбайнери, трактористи, трактористи-бульдозеристи.
Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому разі, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, проводиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства. |
Згідно пункту 269.1 Податкового кодексу України(далі ПКУ) платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пункт 14.1.34 ПКУ). землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пункт 14.1.73 ПКУ). Землекористувачі можуть сплачувати як орендну плату, так і земельний податок. Якщо у СГД укладений договір оренди, то він є платником орендної плати. Якщо СГД є постійним землекористувачем земельної ділянки, на якій розташоване якесь його майно, то такий суб’єкт господарювання є платником земельного податку як землекористувач. Не є платниками земельного податку платники єдиного податку. Але тільки у разі, коли земля використовується ними для провадження підприємницької діяльності (пункт 297.1 ПКУ).Визначення ставок оподаткування земельним податком також залежить від того, чи проведена нормативно-грошова оцінка землі, чи ні. А також від низки інших факторів, а саме: місцезнаходження земельної ділянки (в межах населеного пункту чи поза межами), чисельності населення населеного пункту, цільового призначення земельної ділянки. Ставки податку на землю визначаються відповідно до статей 272 – 280 Податкового кодексу. Ставки дуже різноманітні, тому наводити тут порядок їх встановлення не зовсім доцільно. Про це варто читати у статтях 272 – 280 ПКУ. Добавил: Зоряна |
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Отже, якщо спадкоємець (за заповітом або за законом) прийняв спадщину, до складу якої належить житлове приміщення (квартира), то це означає, що спадкоємець приймає на себе і всі борги, пов'язані з такою квартирою та повинен їх сплатити. Згідно із законом спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Добавил: Людмила |
Такої форми офіційно не існує. А ЖЕК видає її без посилання на те, що вона якимось нормативним актом затверджена.
Наш законодавчий орган по даному виду документа визначив тільки 3 документи: - Довідка про місце проживання та склад сім'ї (затверджено Постанова КМУ від 23.07.2008 р.. № 682); - Довідка про склад сім'ї або зареєстрованіх у житловому пріміщенні / будинку осіб (затверджено наказом Мінпраці от 22.07.2003 р. № 204); - Довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку (Додаток № 2 до Правил обліку громадян, які потребуються поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, які затверджено постановою Ради Міністрів УРСР и Укрпрофради від 11.12.1984 р. № 470).
Друга за вказаною перерахуванню документів довідка необхідна для оформлення державної соціальної допомоги і подається до органів праці та соціального захисту населення.
Перша і третя за вищенаведеним перерахуванням документів довідка необхідні для можливості стати на соціальний квартирний облік, який ведеться органами місцевого самоврядування, а також облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.
А що стосується інших органів, які вимагають саме ФОРМУ № 3 ВІД ЖЕКу, то в цьому випадку кожен ЖЕК видає (реально на протязі 10 хвилин готується - сюди не входить час на підпис та проставлення печатки ЖЕКу) її, приймаючи за основу форму довідок, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. № 470 та постановою КМУ від 23.07.2008 р. № 682. От і все що стосується ФОРМИ № 3 від ЖЕКу. Добавил: Катерина |
Порядок набуття права власності на земельну ділянку (право користування) проходить в два етапи:формування земельної ділянки (стосується земельних ділянок, що утворюються вперше); державна реєстрація земельної ділянки. Земельна ділянка формується на підставі розробленої документації з землеустрою та вважається сформованою з моменту присвоєння кадастрового номеру - індивідуального цифрового кода (номера) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.
Після того, як земельна ділянка вже сформована, ми переходимо до другого етапу реєстрації права власності (користування) на неї - до державної реєстрації. Державна реєстрація права власності або права постійного користування земельною ділянкою є обов'язковою процедурою відповідно до ст. 125 ЗК України. Тобто без державної реєстрації немає й права власності або користування земельною ділянкою, незважаючи на дотримання усіх інших умов.
Державна реєстрація здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 09.09.2009 р. №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» та Наказу Держкомзему від 02.07.2003 року №174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель».
Відповідно до цього порядку необхідними передумовами державної реєстрації є:
перевірка і прийняття до автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру (далі АС ДЗК) файлу обміну даними результатів землевпорядних робіт (обмінного файлу); заповнення реєстраційної картки земельної ділянки; внесення записів до Книги реєстрації, яка ведеться та зберігається в районних відділах Центру державного земельного кадастру; присвоєння реєстраційного номера державному акту. До Державного земельного кадастру під час реєстрації земельної ділянки включаються такі відомості про неї:
кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Також відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів) та зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація земельної ділянки відбувається з моменту відкриття Поземельної книги. Тобто дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Поземельна книга у паперовому вигляді зберігається у територіальному органі Держкомзему за місцем розташування земельної ділянки. Стаття 126 Земельного кодексу України зазначає, що:
право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків набуття права власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення. У цьому разі право власності на таку ділянку посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. При цьому державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.
У разі набуття права власності на земельну ділянку кількома набувачами або у разі відсутності на відповідному державному акті місця для проставлення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку набувачеві або відчужувачеві земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня подання ним до органу, який здійснює видачу зазначеного акта, документів, передбачених законодавством, видається державний акт на право власності на земельну ділянку.
Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки.
право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку. У разі якщо державним актом на право власності на земельну ділянку було посвідчено право власності на декілька земельних ділянок, відчуження однієї з цих ділянок здійснюється після виготовлення державного акта, що посвідчує право власності на кожну з цих ділянок. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку. Право постійного користування на декілька земельних ділянок, наданих під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв'язку), може посвідчуватися одним державним актом. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею. Зауважимо, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Добавил: Страшко Надія Федорівна |
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відпустки" № 504 щорічні відпустки бувають основні й додаткові. Право на щорічну основну відпустку мають усі працівники, які працюють у роботодавця за трудовим договором. А ось щоб скористатися щорічною додатковою відпусткою, потрібні спеціальні підстави. Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:
за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; за особливий характер праці. Крім того, бувають інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Порядок надання щорічних додаткових відпусток регламентується статтями 7 і 8 Закону № 504.
Окремо хочемо зупинитися на відпустці, передбаченій статтею 19 Закону № 504 — додатковій відпустці працівникам, які мають дітей. Стаття 4 Закону № 504 відносить таку відпустку до соціальної, проте оплачує її роботодавець, а працівники використовують її, приєднуючи до щорічної основної відпустки.
Згідно зі статтею 19 Закону № 504 соціальна відпустка надається жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батькові, який виховує дитину без матері (зокрема, й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків. Добавил: Алла |
Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна. Тому висилення неприпустиме. Для захисту інтересів зверніться до органу опіки та піклування.
Добавил: Евгенiя |
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тимчасово, до прийняття відповідного закону, жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до 6-річного віку і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років. Добавил: Людмила Донме |
|
Пошук на сайті |
---|
 |
Відвідувачі онлайн |
---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|