Запитай юриста
Процедура вступу і подальшого оформлення спадщини відбувається так. Цивільним законодавством передбачено два види спадкування: за заповітом і за законом. Якщо спадкодавцем складено заповіт, у якому зазначено розпорядження щодо майна, яке йому належить, тоді спадщину приймають особи, вказані у ньому. Якщо заповіту немає, то у спадок вступають родичі спадкодавця за законом, кожен з яких має право на рівну частку в спадщині.
Нормами Цивільного кодексу України визначено, що протягом шести місяців з дня смерті особи, спадкоємцям необхідно заявити про свої спадкові права й подати до нотаріальної контори за місцем останнього постійного проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме — за місцем розташування основної частини майна, заяви про прийняття спадщини. Після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця або від дня, з якого він оголошується померлим, спадкоємці повинні отримати свідоцтво про право на спадщину.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє наявність правовстановлювальних документів на майно, що належало померлому, перевіряє відсутність заборони відчуження або арешту цього майна, вимагає від спадкоємців витяг з реєстру правовласності на нерухомість.
У разі відсутності документів, що підтверджують правовласність спадкодавця на спадкове майно, особливо на нерухоме майно, нотаріуси відмовляють у видачі на ці об’єкти свідоцтва про право на спадщину, саме як на нерухоме майно, мотивуючи відмову відсутністю правовстановлювальних документів на нього.
За таких обставин спадкоємець має право звертатися до суду з позовами про визнання права власності на зазначене спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину та відсутністю правовстановлювальних документів на спадкове майно.
Відповідно до цивільного законодавства, право власності на земельну ділянку в порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Однак процес оформлення спадкових прав на земельну ділянку має свої особливості.
Цивільний кодекс України встановлює обов’язок спадкоємця, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею на його ім’я свідоцтва про право на спадщину на таке майно, а також зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Свідоцтво про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації (зокрема й земельна ділянка), нотаріус видає після подання правовстановлювальних документів, які підтверджують право власності спадкодавця на це майно.
Відповідно до положень Земельного кодексу України, до документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, належать державний акт про право власності на земельну ділянку, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом (договір купівлі-продажу, дарування, довічного утримання тощо), а також свідоцтво про право на спадщину. У разі, коли право власності на земельну ділянку посвідчується відповідною цивільно-правовою угодою чи свідоцтвом про право на спадщину, такі документи не є самостійними правовстановлювальними, оскільки до них як додаток має бути долучено державний акт про право власності на земельну ділянку, що була відчужена чи успадкована.
Слід зазначити, що на долученому державному акті повинна бути позначка нотаріуса, який посвідчив відповідний договір чи видав свідоцтво, а також органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про перехід права власності на земельну ділянку. Також така позначка повинна бути під час кожного подальшого відчуження (спадкування) землі.
Витрати, які ви понесете при переоформлені права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, будуть незначні, оскільки ви є членом сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, як зазначено в Податковому кодексі України, а в цьому випадку будь-які об’єкти спадщини оподатковують за нульовою ставкою податку при отриманні спадщини спадкоємцями. |
По -перше Вам потрібно звернутися до відділу опіки та піклування служби у справах дітей міськвиконкому по місцю проживання дитини з заявою щодо надання дозволу органу опіки та піклування на продаж рухомого майна.Перелік документів, які надаються громадянами до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на вчинення правочинів щодо майнових та житлових прав дітей
Заява встановленого зразка обох чи одного з батьків, опікуна, піклувальника дітей. Заява неповнолітньої дитини після досягнення нею 14-річного віку. Свідоцтво про народження дитини(копія) Довідка з ЖКП або балансоутримуючої організації про склад сім'ї. Нотаріально завірена копія документу про право власності на житло, стосовно якого подається клопотання про дозвіл на вчинення відповідних правочинів. Ксерокопія одного з правовстановлюючих документів на житло, яке планується придбати взамін відчуженого (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право власності на кооперативну квартиру, договір купівлі-продажу, біржова угода про купівлю-продаж, договір дарування, договір міни, свідоцтво про право на спадщину за законом, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою для створення об"єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об"єкта незавершеного будівництва), ксерокопія технічного паспорту цього житлового приміщення. Акт обстеження житлово-побутових умов проживання дитини (сім'ї).
6. Порядок та термін розгляду заяв
6.1 Заяви громадян щодо надання дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочинів стосовно житлових та майнових прав дітей розглядаються протягом 15 днів за умови надання документів, передбачених п.5 Положення. 6.2. Термін розгляду заяв не може перевищувати 1 місяця. 6.3 Обов'язковою умовою для прийняття рішення про надання дозволу є обстеження житлово-побутових умов проживання дитини, вивчення причин та намірів батьків, чи осіб, що їх замінюють, на вчинення правочинів . Обстеження житлових-побутових умов проживання дитини проводиться громадськими інспекторами з охорони дитинства навчального закладу, де навчається дитина. У випадку, коли дитина виховується вдома обстеження проводится працівниками відділу опіки та піклування служби у справах дітей. За результатами обстежень складаються акти встановленої форми, який затверджуються відповідно керівником навчального закладу або начальником служби у справах дітей міськвиконкому.
Добавил: Світлана |
Конституцією України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.
Статтею 21 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Форма та порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначається правом України.
Шлюбний вік в Україні для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка - у вісімнадцять років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Вони мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Нормативне регулювання процедури подачі заяви на реєстрацію шлюбу та порядок реєстрації визначені Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Сімейним кодексом України та Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 року за № 1154/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940.
Законодавством передбачено, що жінка та чоловік, які бажають зареєструвати шлюб, подають особисто письмову заяву за встановленою формою до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану на їх вибір. Особи, які раніше перебували в шлюбі, можуть зареєструвати повторний шлюб тільки при пред’явленні документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу.
Для іноземців та осіб без громадянства таким документом може бути рішення суду про розірвання шлюбу, якщо законодавством іноземної держави воно є остаточним, свідоцтво про розірвання шлюбу або смерть другого з подружжя чи інші документи про підтвердження припинення попереднього шлюбу, які передбачені законодавством іноземної держави, видані компетентним органом та відповідним чином легалізовані.
Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Орган державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов’язаний ознайомити наречених з їх обов’язком повідомити один одному про стан свого здоров’я, з умовами і порядком реєстрації шлюбу, а також роз’яснити їм права та обов’язки як майбутнього подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.
Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально посвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності.
При подані заяви про реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред’являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ.
Іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред’явити національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні, якщо інше не передбачене чинним законодавством України.
При реєстрації шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану України, якщо в паспортах або паспортних документах іноземців та осіб без громадянства відсутні відомості про сімейний стан їх власників, то вони повинні одночасно подати документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання, та легалізований належним чином.
Зазначені документи можуть бути також видані або легалізовані консульською установою або дипломатичним представництвом цієї країни в Україні та надалі легалізовані Міністерством закордонних справ України.
Якщо в паспортах або паспортних документах є відмітка про припинення шлюбу вищезазначених осіб, документ про те, що особа не перебуває в шлюбі, повинен бути пред’явлений за період після розірвання шлюбу.
До документів іноземців, осіб без громадянства, які є підставою для реєстрації шлюбу, складених іноземною мовою, обов’язково додається переклад тексту на українську мову, достовірність якого засвідчується дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном, посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець (країни постійного поживання особи без громадянства), Міністерством закордонних справ, іншим відповідним органом цієї держави або нотаріусом.
Державний орган реєстрації актів цивільного стану під час приймання заяви про реєстрацію шлюбу інформує наречених про можливість здійснення медичного обстеження та за їх бажанням видає направлення за зразком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я.
Приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало ) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
Стосовно часу реєстрації шлюбу, то він реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або у будь який інший день за бажанням наречених протягом одного місяця. Але якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три місяці для подання заявником відповідних доказів. Про відстрочку реєстрації шлюбу повідомляються наречені. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.
Якщо наречені не можуть з’явитися з поважної причини до органу реєстрації актів цивільного стану в установлений їм день, то строк реєстрації шлюбу за їх письмовою заявою переноситься згідно з їхнім бажанням на інший день. У цих випадках строк перенесення реєстрації шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви.
Якщо наречені не з’явилися до органу реєстрації актів цивільного стану протягом тримісячного строку від дня подання заяви про реєстрацію шлюбу і не повідомили про причину неявки, то заява втрачає чинність.
Державна реєстрація шлюбу через представника не допускається. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою.
Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу проводиться в урочистій обстановці. Про таке бажання наречені зазначають у заяві про реєстрацію шлюбу.
Про державну реєстрацію шлюбу в паспортах або паспортних документах осіб, які зареєстрували шлюб, робиться відмітка із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя та місця і дати такої реєстрації.
При реєстрації шлюбу наречені мають право обрати прізвище одного з них, як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. Наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої.
Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися. Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого, про що вказується у заяві про реєстрацію шлюбу.
Державна реєстрація шлюбу має відповідні правові наслідки, а саме: шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.
Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України. |
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 Цивільного Кодексу. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Fізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування. До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров’я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад. Опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов’язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов’язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов’язуватися від його імені порукою. |
|
Так, може, якщо його стан здоров'я дозволяє займати дану посаду Добавил: ігор |
Статтею 26 Закону про пенсійне страхування встановлено вік виходу на пенсію для чоловіків і жінок. Однак батькам з багатодітних сімей законодавство України гарантує вихід на пенсію раніше загальновстановленого пенсійного віку.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону про пенсійне страхування тимчасово, до прийняття відповідного закону, жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п’ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності не менше 20 років страхового стажу. Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону про пенсійне страхування пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється за окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом про пенсійне забезпечення. ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЙ ЖІНКАМ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ
Відповідно до пп. «ж» ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей (у тому числі усиновлених), незалежно від віку і трудового стажу згідно з Порядком № 244. ПІДТВЕРДЖЕННЯ ФАКТУ РОБОТИ ЖІНКИ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ
Факт роботи жінки у сільськогосподарському виробництві підтверджується трудовою книжкою. Право на пенсію на пільгових умовах мають жінки, зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також у селянських (фермерських) та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Працівники, зайняті на роботах у колективних сільськогосподарських підприємствах або зайняті як робітники у радгоспах, на підсобних сільськогосподарських підприємствах заводів, фабрик, відгодівельних пунктів, птахофабрик, кінних і племінних заводів, що виробляють сільськогосподарську продукцію, також вважаються працівниками сільськогосподарського виробництва. Ця пенсія призначається незалежно від віку жінки та наявного трудового стажу. Основною умовою є наявність не менше ніж п’яти дітей, остання з яких має досягти 14-річного віку, і те, що на час звернення за призначенням пенсії жінка обов’язково повинна бути зайнята на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві. Слід зазначити, що таку пенсію не може бути призначено батьку, який працює у сільському господарстві, оскільки ця норма застосовується лише для матерів. ОБЧИСЛЕННЯ СТРАХОВОГО СТАЖУ
Страховой стаж до 01.01.2004 р. визначається згідно з нормами Закону про пенсійне забезпечення на підставі трудової книжки, довідок про періоди роботи, диплома, свідоцтва про народження дітей тощо. А після цієї дати страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (тобто періоди, коли особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і коли за неї було сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України). ДОКУМЕНТИ, ЯКИМИ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ ФАКТ НАРОДЖЕННЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
Пунктом 24 Порядку № 22-1 передбачено, що при призначенні пенсій багатодітним батькам факт народження дітей встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а їх виховання до зазначеного віку — на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть. ПЕРЕДАЧА ПРАВА МАТЕРІ НА ПРИЗНАЧЕННЯ ДОСТРОКОВОЇ ПЕНСІЇ БАТЬКУ (У 55 РОКІВ)
Для того щоб батьку було призначено пенсію (у 55 років), подається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, які підтверджують її відсутність (свідоцтво органу РАГС про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо). Документом, що засвідчує родинні стосунки, є паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім’ї, а також рішення суду. При цьому законодавством не передбачено право на призначення пенсії батьку та матері одночасно. РОЗМІР ПЕНСІЇ
Розмір пенсії за віком вищезазначеним особам визначається згідно з нормами Закону про пенсійне страхування, тобто залежить від наявного страхового стажу та заробітної плати особи. |
Студенту в період академічної відпустки стипендія не виплачується.Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №882 від 12 липня 2004 року п.9: Стипендіатам, які мають дітей віком до трьох років і продовжують навчання за денною формою, виплачуються щомісячна грошова допомога, передбачена законодавством, і стипендія, призначена згідно з цим Порядком. Добавил: Вікторія |
Згідно П О С Т А Н О В А РАДИ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР І УКРАЇНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ РАДИ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК від 11 грудня 1984 р. N 470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" чинної на даний час.
На квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; { Підпункт п'ятий пункту 13 в редакції Постанови КМ N 848 ( 848-93-п ) від 11.10.93 }
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати). { Підпункт сьомий пункту 13 в редакції Постанови РМ N 69 ( 69-91-п ) від 25.03.91 } Добавил: Алена Герега |
|
Уточніть будь ласка питання. Яку допомогу віськовослужбовцям. Військовослужбовці, що служили в Германії 1967-1969 роки не являються учасниками бойових дій. Добавил: Катерина |
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. N 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" п.3 :
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством. Добавил: Николай |
|
| Пошук на сайті |
|---|
 |
| Відвідувачі онлайн |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
