Право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україну , працівники-сумісники, сезонні працівники, а також тимчасові працівники. Фізичні особи, які працюють за договорами цивільно-правового характеру (підряду або надання послуг), права на відпустку не мають, оскільки вони не знаходяться у трудових відносинах з підприємством.
Щорічна основна відпустка не може бути менше, ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік (з дня укладання трудового договору). Просити таку відпустку в повному обсязі можна після закінчення шести місяців безперервної роботи в компанії. Це означає, що якщо період роботи менше шести місяців, співробітник має право на оплачувану відпустку в меншому обсязі - пропорційно відпрацьованому часу в розрахунку два дні за кожний відпрацьований місяць.
При обчисленні стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, необхідно керуватися порядком, визначеним ст. 9 Закону про відпустки.Відповідно до цього Закону, до стажу, який дає право на щорічну відпустку, зараховуються не тільки ті періоди, коли співробітник фактично працював на підприємстві, а й ті, коли він не працював, але за ним, згідно із законодавством, зберігалося місце роботи. Однак ця норма не поширюється на деякі категорії осіб, які за законодавством мають право на одержання щорічної відпустки повної тривалості до настання цього самого жаданого шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи в компанії. Такі відпустки надаються, наприклад, жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї; жінкам, які мають двох дітей і більше віком до 15 років або дитину-інваліда; інвалідам; неповнолітнім співробітникам і іншим.
Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно з основною відпусткою або окремо від нього. Згідно зі ст. 10 Закону про відпустки, загальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток не повинна перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів. Тривалість відпусток розраховується в календарних днях незалежно від режимів та графіків роботи.Крім того, в тривалість щорічної основної та додаткової відпусток святкові та неробочі дні не включаються. Т. е. якщо на час відпустки випадають свята, він збільшується на дні цих свят.
Скільки заплатять?
Але, звичайно, самий животрепетне питання, яким задається працівник, полягає в іншому: скільки ж мені заплатять, коли я піду у відпустку?
При розрахунку сум відпускних бухгалтери всіх компаній керуються Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну від 08.02.95 № 100. Згідно з цим Порядком, нарахування середньої зарплати для оплати відпустки здійснюється, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Працівникові, який пропрацював в компанії менше року, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи. Для працівників з відрядною оплатою праці у разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватись іншим місяцем, який безпосередньо передує розрахунковому періоду. Таким чином, розрахунковим періодом для визначення середньої зарплати для оплати відпустки є період з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка. Якщо, скажімо, працівник прийнятий на роботу 5 березня 2011 р., А у відпустку йде в серпні 2011 р., Розрахунковим вважається період з 1 квітня по 1 липня. Якщо ж людина прийнята на роботу з 1 березня, то, звичайно, розрахунковим періодом буде період з 1 березня по 1 липня.
При обчисленні середньої зарплати у всіх випадках до розрахунку включаються: основна зарплата, доплати і надбавки за понаднормову роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, високі досягнення у праці або високу професійну майстерність, умови та інтенсивність праці, керівництво бригадою і пр. ; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років. Т. е., якщо співробітник хороший і його преміювали, суми цих премій також повинні враховуватися в розмірі відпускних. Навряд чи хтось в Україні про це на сьогоднішній день пам'ятає. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без вирахування сум відрахувань на податки, стягнення аліментів і т. п., за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Варто звернути увагу, що крім грошей, є ще й дні, які не враховуються при розрахунку відпускних. До них відносяться всі святкові дні, а також неробочі дні після свят, які мали місце протягом року - по суті, це понеділки, вівторки після урочистостей. Вихідні дні при розрахунку відпусток, звичайно ж, враховуються.
В результаті розмір відпускних визначають, виходячи з середнедневного (годинного) заробітку, який обчислюють шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів ).Отриманий результат множать на кількість календарних днів відпустки.
|
