Обов’язок по наданню щорічних відпусток згідно
чинного законодавства покладається на роботодавця. У відповідності до ст. 10 Закону України «Про відпустки» (надалі – «Закон») черговість надання
відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за
погодженням з представником трудового колективу, і доводиться до відома всіх
працівників. Крім того, при складанні графіків в обов’язковому порядку
ураховуються інтереси працівників, а конкретний період надання щорічних
відпусток у межах, установлених графіком, безпосередньо узгоджується між
працівником і роботодавцем.
Роботодавець додатково зобов'язаний письмово
повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до
встановленого графіком терміну.
Вразі невиконання вище означених зобов’язань,
компетентний орган вправі накласти адміністративне стягнення на посадову особу підприємства у
вигляді штрафу у розмірі від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративне стягнення може накладатись за:
1) ненадання відпустки в 24 календарних дні за
відпрацьований робочий рік;
2) непогодження з представником трудового
колективу графіків відпусток;
3) не доведення до відома працівників про
складені графіки відпусток;
4) не узгодження із працівником конкретного
строку надання відпустки в межах графіків відпусток;
5) неповідомлення працівника про дату початку
відпустки за два тижні.
Адміністративні стягнення за вчинення діянь, визначених у пунктах 2, 3, 4, 5
вище означеного переліку, можуть накладатись в строк протягом 2 (двох) місяців
з моменту, коли вони були вчинені (відповідно до ст. 38 Кодексу про
адміністративні правопорушення).
Оскільки ненадання щорічної відпустки строком
в 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік (пункт 1 вище означеного
переліку), згідно чинного законодавства розцінюється як триваюче
правопорушення. В такому разі, адміністративне стягнення може накладатись у
будь-який час протягом 2 (двох) місяців з дня виявлення такого правопорушення.
Зауважимо що накази про надання щорічних
відпусток строком в 24 календарних дні повинні зберігатись протягом 5 (п’яти)
років з дня їх видання (відповідно до Наказу
Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24 травня 1995 року № 88 та Наказу Головного архівного
управління при Кабінеті Міністрів України «Про затвердження Переліку типових
документів» від 20 липня 1998 року № 41).
Враховуючи означені положення законодавства,
правомірно стверджувати, що при перевірці компетентними органами діяльності
підприємства у сфері управління персоналом, можливе застосування до посадових
осіб підприємства адміністративних стягнень за ненадання щорічних відпусток
протягом строку зберігання відповідних документів, які підтверджуватимуть такі
обставини, тобто 5 (п’ять) років.
Загалом слід відмітити, що згідно абз. 5 ст. 2
Закону, заборонено здійснювати заміну основної щорічної відпустки, яка
надається строком в 24 дні грошовою компенсацією.
Якщо працівник з якихось причин не скористався
своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (у т. ч. і за 2,
3, 4 чи більше років), він має право фактично використати їх. Крім того, законодавством не передбачено терміну
давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки,
воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання
(відповідно до Листа
Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо виплати компенсації за
невикористані дні щорічної відпустки» від 22.02.2008 р. N 33/13/116–08).
Враховуючи вищевикладене зауважимо, що роботодавець повинен фактично надати
відпустку кожному працівникові, який її не використав за відповідний строк.
| 
