При наявності договору суд не потрібен
Згідно зі ст. 189 СК, договір про сплату аліментів на дитину укладається у письмовій формі і в обов'язковому порядку засвідчується у нотаріуса. До речі, це вимога направлена на спрощення процедури стягнення аліментів.
Якщо платник не буде виконувати свій обов'язок за договором, аліменти можуть бути стягнуті на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто одержувачу аліментів потрібно звертатися не до суду, а до нотаріуса, яка посвідчила договір, і в ГІС.
Причому звертатися до суду з проханням розірвати договір через невиконання платником своїх обов'язків немає сенсу - суд відмовить у позові. Як приклад проаналізуємо справа № 2-392/2010, розглянуте Ялтинським міськсуду АРК на початку 2011 р. Позивачка (мати, на утриманні якої після розлучення залишився неповнолітня дитина) звернулася до суду з проханням розірвати укладений між нею і відповідачем (батьком дитини) договір про сплату аліментів. Свої вимоги вона мотивувала тим, що договір був укладений добровільно навесні 2009 р., і відповідач зобов'язався щомісяця платити аліменти на дитину в сумі 350 грн, проте умови договору не виконував, допустив заборгованість, яку став погашати тільки в грудні 2010 р. Позивачка порахувала, що, оскільки договір порушений відповідачем, його слід розірвати, причому стягнувши з відповідача не тільки суму заборгованості, але і 3% річних на неї. Крім того, позивачка просила збільшити розмір аліментів до 1500 грн у зв'язку з хворобою дитини.Примітно, що відповідач позов визнав частково, погодившись сплатити заборгованість з урахуванням інфляції та 3% річних і вказавши, що прострочення оплати мала місце через несвоєчасної виплати йому зарплати.Ось тільки проти розірвання договору він заперечував, вважаючи це неможливим - мовляв, виплачувати аліменти він зможе тільки в сумі згідно з договором, так як отримує невелику зарплату, з якої платить аліменти на ще одну дитину.
Виносячи рішення, суд врахував таке. По-перше, позивачці законом надано право на примусове стягнення аліментів у разі невиконання відповідачем обов'язки за договором (стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса - прим. Ред.), Тому договір не може бути розірваний. По-друге, стягнення заборгованості з урахуванням інфляції та 3% річних не передбачено законом, оскільки зазначені правовідносини регулюються нормами СК, а не ЦК. Крім того, суд вказав, що позивачка не побажала скористатися своїм правом звернутися в ГІС про примусове стягнення аліментів. Нарешті, вимоги позивачки про збільшення розміру аліментів за договором суд порахував відносяться по суті до вимог про додаткові витрати відповідача на дитину, але така вимога позивачкою заявлено не було. Тому суд прийняв рішення у позові відмовити повністю.
Умови угоди між батьками
Договір про сплату аліментів на дитину, зрозуміло, повинен відображати розмір грошового утримання, терміни і порядок його виплати. При цьому розмір аліментів не повинен бути нижче мінімального. А згідно з ч. 2 ст. 182 СК, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (за деякими винятками).
Що стосується умов про порядок і строки сплати аліментів, то сторони (батьки) можуть домовитися про особисту сплату грошей шляхом поштового і подібного грошового переказу, перерахування суми аліментів на банківський рахунок одержувача або інший спосіб.
Крім того, в угоді можна передбачити і розмір можливих додаткових витрат на лікування дитини у разі хвороби, оплату відпочинку і пр. До речі, ст. 185 СК передбачено обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою). Звичайно, при неможливості досягнення угоди між батьками з цього питання, згідно з ч. 2 ст. 185 СК, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах визначається рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Тому батьки, які, як кажуть, не хочуть виносити сміття і хати, можуть домовитися про розмір додаткових витрат заздалегідь, передбачивши окремі умови в угоді. При цьому бажано вказати не тільки, скажімо, процентний розмір витрат, але і яким чином буде здійснюватися фінансування - заздалегідь, покриватися за фактом разово, періодично, постійно. Втім, у кожному випадку і сума аліментів, і порядок її сплати, так само як і інші умови, про які домовляться дружини (головне, щоб ні одна з умов не порушувало прав дитини), індивідуальні, тому при складанні договору бажано звернутися за професійною допомогою до фахівцям.
Чи можна збільшити розмір аліментів?
Якщо вже колишнє подружжя мирно домовилися про розмір аліментів на дитину, при необхідності таку угоду можна переглянути або взагалі розірвати, але за взаємною згодою сторін. Правда, і зміна, і розірвання договору мають бути здійснені в такій самій формі, в якій укладався договір, тобто письмово і з посвідченням у нотаріуса.
Слід розуміти, що в односторонньому порядку переглянути умови договору, а тим більше розірвати його не можна. Але законом допускається можливість змінити (розірвати) договір про сплату аліментів у судовому порядку за умови суттєвої зміни матеріального або сімейного стану сторін. Прикладом судової практики може стати справа № 2 - 1264/11.
До суду звернулася мати неповнолітньої дитини з проханням збільшити розмір аліментів, що виплачуються батьком дитини за договором, укладеним ще у 2007 р. Позивачка вказала, що на момент укладення угоди розмір аліментів був визначений в 500 грн, проте на сьогоднішній день витрати на дитину збільшилися у зв'язку з його хворобою і з тим, що самою позивачкою була перенесена операція. Оскільки відповідач має постійну роботу, стабільний заробіток, інших аліментних зобов'язань у нього немає, позивачка просила суд збільшити розмір аліментів і стягувати з відповідача ¼ всіх видів його заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Хоча відповідач був не згоден з цими вимогами, суд вирішив їх задовольнити.Зокрема, суд визнав, що матеріальне становище позивачки у зв'язку з хворобою і операцією, а також хворобою дитини погіршився. Розмір аліментів, визначений у договорі більш ніж 3 роки тому, значно знецінився з урахуванням рівня цін та інфляції. Суд врахував також стабільне матеріальне становище відповідача і, пославшись на ч. 1 ст. 192 СК, яка визначить, що розмір аліментів, призначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, повністю задовольнив позовні вимоги.
Наостанок хотілося б згадати і про те, що батькові, який хоче залишити сім'ю, законодавством надано можливість визначитися з порядком виховання свого чада і участі в його житті, не чекаючи, поки це вирішить суд, призначивши час і тривалість зустрічей. Адже відповідно до ст. 109 СК, батьки при розлученні можуть подати до суду заяву про розірвання шлюбу з письмовим договором про те, з ким із них буде проживати дитина, яку участь у забезпеченні умов його життя приймає той з батьків, який буде проживати окремо, а також про умови здійснення їм права на особисте виховання дитини. Крім того, практика дозволяє розлучається батькам укласти єдиний договір про вихованні та утриманні (сплаті аліментів) дитини
Порядок стягнення прострочених аліментів за договором
Згідно з п. 181 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Інструкція), при посвідченні договору про сплату аліментів на дитину нотаріус роз'яснює зміст п. 2 ст. 189 СК з вказівкою на це в тексті договору в частині можливості стягнення аліментів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису у випадках невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором.
П. 288 Інструкції встановлено, що виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально засвідченому угоді).Це означає, що при невиконанні платником аліментів своїх обов'язків одержувач повинен звернутися до нотаріуса з оригіналом договору про утримання дитини (сплаті аліментів). Причому, згідно з п. 282 Інструкції, виконавчий напис вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якому мають бути зазначені: 1) дата і місце народження боржника та місце його роботи, 2) номери рахунків в банках, кредитних установах, 3) строк, за який має бути проведено стягнення; 4) інформація про суму, що підлягає стягненню. Заява також може містити іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Після одержання виконавчого напису одержувачу аліментів слід звернутися до органів ДВС за місцем проживання, перебування або роботи боржника з відповідною заявою про стягнення суми боргу по аліментних зобов'язань.
|
