Якщо боржник банку, що втратив можливість платити за кредитом, тривалий період не здійснює будь-яких платежів, це нерідко спричиняє нарахування банком штрафних санкцій в таких розмірах, які в рази перевищують суму отриманого кредиту. У такому разі спроби боржника гасити кредит у міру можливості (невеликими сумами) призводять до того, що він фактично працює на пеню: його платежі частково погашають тільки нараховану пеню, в той час як основна сума кредиту та відсотки за користування ним не погашаються, а, отже, банк продовжує нараховувати пеню за невиконання зобов'язань.

Що потрібно зробити позичальникові, що б попередити таку ситуацію, радять юристи.

Розмір штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань може бути зменшений за рішенням суду, якщо вони значно перевищують суму боргу.

Можливість зменшення кредитного навантаження необхідно оцінювати виходячи з положень конкретного кредитного договору (вони можуть істотно різнитися через те, що в силу наданої законодавцем свободи окремі деталі викладаються в різних кредитних договорах по-різному).

Згідно зі ст. 534 ГК України сума проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання погашає в першу чергу відсотки і неустойку, а вже в другу - основну суму боргу. Але не завжди используеться подібна черговість погашення вимог кредитора. У договорі може бути передбачена й інша черговість (наприклад, пропорційне погашення і т. д.), тому цей момент варто враховувати.

Юристами пропонується наступні варіанти вирішення проблеми.

Варіант № 1. Домовитися з банком.

Найбільш правильний хід - звернутися в банк із проханням зменшити пеню та дозволити заплатити суму кредиту і відсотки. Іноді банки погоджуються піти назустріч позичальникові і звільняють його від сплати пені, яка нараховується скоріше для залякування останнього, ніж з реальною готовністю відстоювати її в суді. Згідно з ч. 3 ст. 551 ДК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, і за наявності інших обставин, які мають значення. І банки про це знають. До того ж важке матеріальне становище позичальника (приміром, хвороба, втрата роботи, невиплата зарплати і т. д.), унаслідок якого боржник не платив за кредитним договором, спровокувавши тим самим нарахування штрафних санкцій, якраз цілком може бути такою обставиною.

При подачі заяви в банк слід вказати особливі обставини, через існування яких платежі не здійснювалися. Доказами їх наявності (відповідними довідками з лікувальних установ, служби зайнятості, місця роботи і т. д.) слід заздалегідь запастися у зв'язку з можливим судовим розглядом, якщо домовитися з банком не вийде. Мотивувати прохання про списання пені слід тим, що вона значно перевищує розмір виданого кредиту та відсотків за його використання.

Варіант № 2. Обмежитися виплатою основною сумою кредиту і відсотків.

Якщо банк не хоче йти назустріч позичальникові, будучи, зацікавленим у порушенні боржником своїх зобов'язань, позичальнику може бути вигідніше обмежити виплати сумою кредиту та відсотків за його використання. Для цього при оплаті кредиту в платіжці слід вказати призначення платежу - погашення тіла кредиту і відсотків.

Безумовно, це не завадить банку зарахувати сплачену суму в рахунок погашення пені, тим більше що і положення закону і положення договору (якщо тільки він не виписаний по-іншому) на боці банку. Проте такий хід дозволяє боржникові запастися контраргументами для майбутнього суду (якщо на момент подачі позову до суду боржник виплатить банку суму в розмірі отриманого кредиту та відсотків за його використання, йому буде простіше зруйнувати образ неплатника й відбитися від надмірно нарахованих сум штрафних санкцій).

Термін позовної давності по стягненню пені законодавством обмежений. Згідно зі ст. 258 ЦК він складає один рік. Тобто в разі звернення банку до суду з позовом він зможе стягнути з боржника (в межах терміну позовної давності за основним зобов'язанням) пеню за його невиконання або неналежне виконання тільки за один рік.

Таким чином, у результаті може виявитися, що той боржник, який не платив пеню, потрапляє в більш вигідне становище, ніж той, який намагався регулярно здійснювати бодай-небудь оплату. Вносячи на рахунок банку суми, достатні лише для оплати нарахованої пені, позичальник може роками працювати тільки на її погашення. У той час як у суді банк доб'ється стягнення з боржника пені тільки за один рік (і це при тому, що суд ще може зменшити її розмір (про що див. вище). Хоча і це не правило. Стаття 259 ЦК дозволяє учасникам кредитного договорузмінювати термін позовної давності у бік збільшення, тому слід враховувати цей момент і пам'ятати, що, виходячи з умов конкретного договору, пеня може стягуватися і за більш тривалі періоди.