Кажуть, шлюби укладаються на небесах. Якщо це правда, то відділу небесної канцелярії, відповідальному за Україною, дістається багато роботи: згідно з даними Міністерства юстиції України, тільки за останні 6 років в країні щорічно полягало в середньому 340 тис. шлюбів.
Виконання такої роботи вимагає воістину ангельського терпіння. Але і його не вистачає. В іншому випадку чим пояснити той факт, що згідно з даними того ж "земного" міністерства, за останні 6 років в Україні щорічно розпадається в середньому 170 тис. шлюбів? Не інакше, небесні сили, приклавши чимало зусиль для пошуку і возз'єднання двох половинок, притомилися, залишають люблячі серця без покровительства. І ті, надані самим собі, не справляються з покладеною на них місією.
Вирішувати ж виникають при розірванні шлюбу питання, в тому числі і розділу майна, припадає на землі. Тому продовжимо арифметичні підрахунки.Припустимо, що лише у половини зруйнованих сімей виникають майнові суперечки. Таким чином, отримуємо 85 тис. спорів на рік або 233 спору в день, включаючи свята і вихідні. Це багато. Тому можна сміливо припустити, що статті про порядок поділу майна при розлученні вдячна читацька аудиторія забезпечена.
У процесі спільного життя подружжя набувають найрізноманітніше майно, яке при розірванні шлюбу підлягає поділу. Але, враховуючи тематику журналу "Муратор", ми зупинимося на питаннях розділу нерухомості.
Алгоритм розділу
Нагадаємо читачеві, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба) самостійного заробітку чи доходу (п. 1 ст. 60 СКУ).
Увага! Спільною сумісною власністю є власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності (п. 1 ст. 368 ЦКУ).
Поділ майна подружжя відбувається у три етапи:
• визначення ідеальної пропорції розподілу. Встановлюється розмір частки кожного з подружжя;
• визначення складу майна, що підлягає розподілу. На цьому етапі визначається, що є спільною сумісною власністю подружжя і, отже, підлягає розподілу, а що - особистою приватною власністю кожного з них;
• встановлення способу розділу і фактичний розділ майна.
Етап 1. Визначення пропорцій
Загальне правило для визначення частки у майні подружжя встановлено п. 1 ст. 70 СКУ. У разі поділу майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка у майні є рівними. Але існують обставини, які є підставою для відступу від принципу рівності часток: домовленість подружжя про частки у майні, шлюбний контракт, іпотека, боргові зобов'язання подружжя, нанесення шкоди загальному майну.
Домовленість подружжя про частки у майні
На перший погляд, питання домовленості між подружжям про частки у майні не здається складним: домовилися - і слава Богу, що справа обійшлася без суду. Насправді це не проблема, якщо мова йде про майно, не підлягає державній реєстрації. Коли ж предметом домовленості є нерухомість, права на яку підлягають державній реєстрації (ст. 182 ЦКУ), оформлення такої домовленості має здійснюватися з урахуванням законодавства, що регулює порядок реєстрації нерухомості. В іншому випадку можна укласти договір, в реєстрації якого відмовлять, і який таким чином не буде мати ніяких юридичних наслідків.
Зручний, але поки не популярний в Україну спосіб регулювання майнових відносин подружжя - шлюбний контракт. Ця тема заслуговує на окрему увагу.Скажемо лише, що при розділі майна контракт може позбавити від безлічі неприємних моментів.
Суттєві обставини
Суд може відступати від принципу рівності часток подружжя, враховуючи певні обставини. Зокрема, якщо один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, використовував його на шкоду інтересам сім'ї, його частка може бути зменшена (п. 2 ст. 70 СКУ).
Так, наприклад, якщо один з подружжя зловживав алкоголем, тривалі проміжки часу не працював, влаштовував дебоші, під час яких завдавав шкоди дому, в якому проживала сім'я, і знаходиться в ньому майну, суд може прийняти рішення на користь другого з подружжя. Але щоб такі обставини були враховані при розділі, доведеться довести, що все це дійсно відбувалося.
Істотними при розділі майна можуть бути й інші обставини, прямо у цій нормі закону не зазначені. Але при розділі нерухомості вони зустрічаються досить часто, ось чому варто на них зупинитися. Мова піде про боргові зобов'язання подружжя.
Іпотечний кредит
Часто для покупки нерухомості подружжя бере банківський кредит, який, як правило, забезпечується іпотекою придбаної за рахунок кредиту нерухомості.
Якщо на момент розділу кредит не погашений, неминуче виникає питання про те, хто буде його виплачувати після розділу.
Теоретично залишок оплати за кредитом може бути розділений між подружжям у рівних частках. Але на практиці цього, як правило, не відбувається. По-перше, тому що зазвичай банк не дає згоди на такий розподіл. По-друге, поділ кредиту не вирішує питання з іпотечними зобов'язаннями: до повного погашення кредиту іпотекою буде обтяжений весь об'єкт нерухомості (виняток можуть становити випадки, коли об'єкт нерухомості ділиться між подружжям в натурі). І якщо один з подружжя в майбутньому не впорається з погашенням кредиту, банк зверне стягнення на об'єкт іпотеки в цілому. Таким чином, може виявитися, що сумлінний чоловік втратить своєї частки нерухомості за зобов'язаннями несумлінного (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку").
Кредит доведеться гасити тому з подружжя, хто його взяв. При цьому джерелом погашення кредиту будуть доходи, отримані чоловіком після розділу, тобто його особисті доходи. Це якраз і є те саме обставина, що має істотне значення і яке суд може і повинен врахувати при визначенні часток подружжя в об'єкті нерухомості, збільшивши частку чоловіка, зобов'язаного погашати кредит, пропорційно сумі непогашених зобов'язань за кредитним договором.
Трапляється, що один з подружжя отримує позику для купівлі нерухомості без будь-якого забезпечення. Наприклад, гроші можуть дати батьки або друзі.Оформлення такого позики укладається у видачі простій письмовій розписки (п. 2 ст. 1047 ЦКУ).
У даному випадку для того, щоб сума непогашеного позики не мала впливу на частки подружжя в нерухоме майно, достатньо згоди кредиторів отримати погашення позики від обох подружжя в рівних частках. Аналогічно вирішується питання, якщо позику було видано не для покупки нерухомості, а на інші потреби сім'ї.
Договір та державна реєстрація
Щоб уникнути труднощів з державною реєстрацією прав на нерухомість, договір між подружжям про частки у майні варто зареєструвати у нотаріуса, навіть якщо цього не вимагає закон. Для розуміння суті питання наведемо приклад.Супругі придбали квартиру. Договір купівлі-продажу був оформлений на дружину, на неї ж органи БТІ зареєстрували право власності. Згодом подружжя домовилося, що ¼ квартири буде належати чоловікові, а ¾ - дружині.
Згідно з п. 1 ст. 64 СКУ чоловік і дружина мають право укладати між собою будь-які не заборонені законом договори щодо як особистого, так і спільного майна.
Закон не наказує їх обов'язкове нотаріального посвідчення. Але ми рекомендуємо зробити це - інакше право на нерухомість не вийде зареєструвати в БТІ.
Для реєстрації (а вона обов'язкова) потрібно подати до БТІ правовстановлюючий документ на нерухомість і його нотаріально завірену копію. Нотаріуси ж засвідчують копію договору, підписаного фізичними особами, тільки якщо цей договір сам нотаріально посвідчений. Таким чином, щоб договір про визначення часток в об'єкті нерухомості міг бути зареєстрований в БТІ, цей договір повинен бути завірений нотаріусом.
Кредити чоловіка-підприємця
Часто один з подружжя є приватним підприємцем, який взяв кредит для ведення бізнесу. Він може заявити, що зобов'язання по кредиту, які йому доведеться погашати, впливають на його частку у спільній власності подружжя.
Насправді це не так. Фізична особа-підприємець, який перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном, а також часток у спільній сумісній власності подружжя, яка йому буде належати при поділі цього майна (п. 2 ст. 52 ЦКУ) .А Сімейний кодекс України (п. 1 ст. 73) уточнює, що частка у праві спільної сумісної власності може бути предметом стягнення за зобов'язаннями одного з подружжя лише у разі виділення її в натурі.
Фіктивна Позика. ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ
Простота оформлення позики (письмової розпискою) часто провокує одного з подружжя на шахрайство. Причому таке шахрайство можливо з боку як одного, так і другого з подружжя.
Наприклад, чоловік може домовитися зі своїм приятелем про те, що нібито взяв у нього в борг гроші для покупки нерухомості, для чого видав розписку (насправді датовану "заднім числом"). Позика нібито не погашена в значній частині до сих пір.
Приятель погодився як підтвердити факт позики в суді, так і заявити, що він не згоден на те, щоб частина суми була погашена екс-дружиною позичальника, посилаючись на складність такої виплати. Сума "позики" може навіть перевищувати вартість квартири.
Таким чином, чоловік може заявити, що, оскільки квартира куплена за рахунок позикових грошей, які повертати доведеться йому, то й квартира повинна належати йому частково або повністю.
Спростувати таку аргументацію в судовому порядку, достатньо складно.
Судова експертиза часу написання розписки, яка зазвичай використовується для доведення фіктивності позики, не завжди може дати однозначну відповідь, коли саме вона була написана.
У будь-якому випадку, щоб довести факт фіктивності позики, адвокату потрібно проявити незвичайну майстерність. І навіть це мистецтво не гарантує успіху. Адже сама можливість довести фіктивність позики залежить від конкретних обставин справи (наприклад, наявності на момент покупки нерухомості джерел доходів, достатніх для такої покупки, і можливості документально підтвердити такі доходи).
Уникнути такого розвитку подій можливий лише в тому випадку, якщо при підписанні договору купівлі-продажу нерухомості в нього було внесено заяву покупця про те, що дане житло купується за кошти подружжя, які є їхньою спільною сумісною власністю.
А ще краще, якщо подружжя, не обмежуючись зазначеним заявою, при покупці відразу оформлять нерухомість в рівних частках на кожного чоловіка.
Можлива і зворотна ситуація. Так, наприклад, чоловік дійсно взяв позику у друзів або батьків, і дружина знала про це і була згодна на його отримання, але письмової згоди на це не давала.
У такому випадку дружина може скористатися правом, наданим їй п. 2 ст. 65 СКУ, згідно з яким дружина має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як укладеного без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Такого розвитку подій можна уникнути. Для цього чоловік, що бере позику, повинен отримати від іншого чоловіка письмове, власноруч написане згоду на таку операцію.
Інтереси дітей
За рішенням суду частка майна одного з подружжя може бути збільшена, якщо з нею або з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син чи дочка, за умови, що розмір одержуваних аліментів недостатній для забезпечення їхнього фізичного і духовного розвитку чи лікування.
Тут слід мати на увазі, що підставою для збільшення частки є наявність обох обставин: проживання дітей з чоловіком, який претендує на збільшення частки, і недостатність одержуваних аліментів.
Етап 2. Визначення складу майна
На цьому етапі визначається, що саме є спільною сумісною власністю подружжя і, отже, підлягає розподілу у встановленій пропорції, а що - особистою приватною власністю кожного з подружжя.
Закон встановлює, що особистою приватною власністю є:
• майно, придбане до шлюбу;
• майно, придбане під час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, придбане під час шлюбу, але за кошти, які належали дружині, чоловікові особисто (п. 1 ст. 57 СКУ).
Етап 3. Встановлення способу розділу і фактичний розділ
Закон встановлює кілька способів поділу майна:
• поділ майна в натурі;
• присудження неподільних речей одного з подружжя;
• присудження нерухомості одному з подружжя з покладанням на нього грошової компенсації іншому чоловікові його частки.
ЯКЩО ГРОШІ ПОДАРУВАЛИ. ВИПАДОК ІЗ ПРАКТИКИ
Як правило, у молодих сімей немає коштів для придбання приватного будинку. Тому, якщо будинок і купують, то часто за рахунок коштів, отриманих від батьків.
І якщо справа доходить до розлучення і розділу, кожен з подружжя починає підраховувати, скільки грошей йому подарували батьки. При цьому на підставі пп. 3 п. 1 ст. 57 СКУ кожен з подружжя заявляє, що будинок насправді куплений не за рахунок спільних коштів, а за гроші, подаровані батьками. Зазвичай батьки та інші родичі залучаються до судового процесу як свідки.
Хоча подарунки батьків дійсно є частим джерелом придбання нерухомості, суд не бере до уваги такі свідчення, оскільки вони є з процесуальної точки зору неприпустимими.
Вся справа в тому, що згідно п. 5 ст. 719 ЦКУ договір дарування валютних цінностей на суму, що перевищує 50 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (зараз - 850 грн), укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Аналогічна стаття містилася і в старому Цивільному кодексі України (старий ЦКУ), який діяв до 2004 р. Згідно ч. 1 ст. 244 старого ЦКУ договір дарування на суму понад 500 купоно-карбованців (грошова одиниця Україні з 1992 р. до 1996 р.), а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.
Очевидно, що сума, подарована батьками (якщо на неї можна було купити нерухомість або її частину), була свідомо більше 850 грн, а тим більше 50 карбованців. Тому такий подарунок повинен був оформлятися нотаріально посвідченим договором дарування. Згідно з п. 2 ст. 59 Цивільно-процесуального Кодексу (ЦПК), обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені визначеними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.
Це, зокрема, означає, що якщо для певної угоди (у нашому випадку - дарування) законом передбачена певна форма (нотаріальна), то тільки нотаріально посвідчений договір є допустимим доказом. Інші ж докази, в тому числі прості письмові договори (які люблячі батьки можуть сфабрикувати "заднім числом"), показання свідків - неприпустимі.
Тому вкотре закликаємо правильно і своєчасно оформляти всі документи, що стосуються нерухомості. Якщо батьки дарують гроші на покупку житла, необхідно нотаріально засвідчити договір, не забувши вказати, що ця сума має цільове призначення - на придбання нерухомості. У свою чергу, в договір на придбання нерухомості слід включити пункт про те, що частина суми на придбання нерухомості є особистою приватною власністю одного з подружжя, отриманої за договором дарування з зазначенням усіх реквізитів такого договору.
Для довідки:
1. Зазвичай під валютними цінностями розуміють іноземну валюту. Але юридичне визначення валютних цінностей передбачає, що валюта України також входить до складу поняття "валютні цінності" (п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").
2. Для перекладу купоно-карбованців в гривні зазвичай використовується курс 100 000 крб = 1 грн, встановлений Указом Президента України "Про грошову реформу в Україні".
Розділ в натурі
Приватний будинок підлягає розподілу тільки в тому випадку, якщо його технічно можливо поділити на дві окремі частини, що відповідають розміру часток подружжя в праві власності. Якщо розділ технічно можливий, але з відступом від частки чоловіка, суд може провести розділ зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації тому з подружжя, чия частка зменшилася (Постанова Верховного Суду України № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок ").
Змінюючи ідеальні частки подружжя, суд повинен враховувати інтереси дітей, чоловіка, дружини та інші обставини, що мають істотне значення (п. 1 ст. 71 СКУ).
Зміна ідеальних часток подружжя при поділі майна на підставі п. 1 ст. 71 СКУ слід відрізняти від зміни їх при визначенні їх ідеальних ¬ часткою на підставі пп. 2, 3 ст. 70. У першому випадку мова не йде про фізичні частинах будинку, а лише встановлюються ідеальні частки подружжя з урахуванням всіх передбачених законом обставин. У другому ж випадку відступ від ідеальних частин визначається фізичними і технічними параметрами будинку. Так, на підставі п. 3 ст. 70 СКУ частка подружжя може бути збільшена у зв'язку з тим, що з нею проживають діти і розмір аліментів недостатній для їх розвитку. На підставі ж п. 1 ст. 71 факт проживання з дружиною дітей може бути підставою для виділення їй більшого приміщення або приміщення, вікна якого виходять на південну сторону або в сад, і внаслідок цього збільшиться частка дружини.
Інтереси ж чоловіка можуть враховуватися при виділенні йому окремих приміщень, наприклад, якщо він - музикант чи вчений, йому буде виділена кімната, в якій знаходиться рояль (якщо той більше нікуди не поміщається) або, відповідно, кабінет.
Розділ декількох об'єктів
Інший спосіб розподілу - присудження неподільних речей одного з подружжя (п. 2 ст. 71 СКУ). Цей спосіб використовується для розділу нерухомості, тільки якщо сім'ї належить кілька об'єктів.
Так, приміром, дружині з дитиною може дістатися будинок, а чоловікові - ділянку.
Якщо вартість неподільних об'єктів різна, то чоловіка, який отримав нерухомість, за вартістю перевищує його частку, зобов'язують відшкодувати різницю іншому.
Розділ з компенсацією
Коли сім'я належить лише один об'єкт нерухомості, який не можна поділити в натурі, можливий такий результат розділу: присудження нерухомості одному з подружжя з покладанням на нього грошової компенсації іншому чоловікові його частки в такої нерухомості.
Це можливо лише за згодою того з подружжя, на користь якої присуджується компенсація (п. 3 ст. 71 СКУ) та за умови попереднього внесення другим із подружжя суми компенсації на рахунок суду (п. 5. Ст. 71 СКУ).
За певних умов грошова компенсація замість його частки в нерухомості (з одночасним припиненням права власності на його частку в спільному майні) може бути присуджена дружині і без його згоди (п. 1 ст. 365 ЦКУ):
• якщо частка в загальній власності є незначною і не може бути виділена в натурі;
• якщо майно є неподільним;
• якщо спільне володіння і користування майном є неможливим;
• якщо припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересу співвласника та членам його сім'ї.
Зазначені умови можуть бути застосовані судом лише у випадку, якщо іншим чоловіком пред'явлений відповідний позов і якщо він попередньо вніс суму компенсації на депозитний рахунок суду.
Верховний Суд (ч. 4 п. 6 Постанови № 7) роз'яснює, що підставою для присудження компенсації замість частки чоловіка у спільній власності без його згоди є наявність всіх вищевказаних умов. Верховний Суд також зазначає, що застосування ст. 365 можливе тільки в тому випадку, якщо чоловік, чиє право власності припиняється, забезпечений житловою площею в іншому місці і в об'єкті нерухомості, частку в якому у нього забирають, не проживає.
Рішення без вирішення
А що ж залишається робити "щасливим" власникам єдиного об'єкта нерухомості, який в натурі поділити не можна, якщо на компенсацію жоден з них не згоден, і умови для позбавлення будь-кого з них його частки в нерухомості відсутні?
Закон із цього приводу мовчить, а Верховний Суд (Постанову "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право ¬ на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя") роз'яснює, що в такому разі суд визнає ідеальні частки подружжя у майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Питання про порядок користування таким майном (хто в якій кімнаті буде жити і якою частиною земельної ділянки користуватися), якщо подружжя не домовляться про це самі, також вирішується судом за позовом того боку, чиї права порушені.
Але зрозуміло, що, якщо майно неподільне і невелика (наприклад, будинок складається з однієї житлової кімнати), ніякий суд не може встановити порядок користування майном таким чином, щоб задовольнити інтереси обох сторін. На практиці, на жаль, виходить, що яке б рішення не прийняв суд, об'єкт нерухомості залишиться у фактичному користуванні (правильніше було б сказати - у фактичній власності) одного з подружжя, більш сильного й агресивного психологічно, а інший буде шукати собі інше пристановище,втішаючись тим, що у нього є ідеальна частка в колишньому будинку. Ось такий він, розділ по-українськи.
Нормативні документи
• Сімейний кодекс України (СКУ) від 10.01 2002 р. № 2947-III; ст. 57, 60, 64, 65, 70, 73
• Цивільний кодекс України (ЦКУ) від 16.01. 2003 р. № 435-IV;
ст. 52, 182, 365, 368, 719, 1047
• Цивільно-процесуальний кодекс України (ЦПКУ) № 1618-IV від 18.03. 2004 р.; п. 2 ст. 59
• Закон України "Про іпотеку" від 05. 06. 2003
№ 898-IV; ч. 2 ст. 6
• Декрет Кабміну України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р.; п. 1 ч 1 ст. 1
• Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.1996 р. № 762/96
• Постанова Верховного Суду України від 04.10.1991 р. № 7 "Про практику застосування судами законодавець ¬ ства, що регулює право част ¬ ної власності громадян на жилий будинок"
• Постанова Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 р. № 11 "Про практику застосування судами законо ¬ давства при рассмот ¬ рении справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"
• "Тимчасове положення про порядок державної ¬ ної реєстрації прав власності на нерухоме майно", затверджене Наказом Мін'юсту від 28.07.2010 р. № 1692 / 5; п. 2.2.
• Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.1996 р. № 762/96.
|
