Відповідно до п. 240.1 ст. 240 розділу VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, які не здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції відносно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин (за текстом – ЗР) в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. Об'єктом і базою оподаткування є обсяги та види ЗР, які викидають в атмосферне повітря стаціонарні джерела забруднення (пп. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу). При практичному застосуванні терміна «стаціонарне джерело забруднення» у розділі VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу слід враховувати його визначення згідно з пп. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу: стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, який зберігає просторові координати протягом певного часу та здійснює викиди ЗР в атмосферу та/або їх скиди у водні об'єкти. Статтею 11 Закону № 2707 передбачено, що викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можна здійснювати після отримання дозволу, який видає територіальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Дозволи на викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення видають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Таким чином, суб'єкти господарювання у разі використання автономних систем опалення власниками адміністративних, торговельних, складських та інших будівель і споруд мають об'єкт оподаткування екологічним податком – обсяг ЗР, які утворюються і викидаються в атмосферне повітря при згоранні палива (газу, мазуту тощо), та є платниками екологічного податку (незалежно від отримання дозволу на викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення), а тому повинні обчислювати, нараховувати та сплачувати до держбюджету екологічний податок, а також складати податкову звітність з цього платежу. Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих ЗР стаціонарними джерелами забруднення встановлено п. 243.1 ст. 243 Податкового кодексу. У рік набрання чинності Податковим кодексом індексація ставок екологічного податку не проводиться. Щороку вноситимуться зміни до цього Кодексу щодо ставок екологічного податку, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін. Водночас за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли у періоди: з 1 січня 2011 р. до 31 грудня 2012 р. включно – ставки податку становлять 50 % ставок, передбачених ст. 244 Кодексу; з 1 січня 2013 р. до 31 грудня 2013 р. включно – 75 %; з 1 січня 2014 р. – 100 %. Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря ЗР стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюють платники податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою де Мi – фактичний обсяг викиду i-тої ЗР в тоннах (т); Нпi – ставка податку в поточному році за 1 т i-тої ЗР у гривнях і копійках (п. 249.3 ст. 249 Податкового кодексу). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. Платники податку складають податкові декларації за формою, затвердженою наказом № 1010, і подають їх протягом 40 календарних днів, які настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів ДПС і сплачують податок протягом 10 календарних днів, які настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за викиди в атмосферне повітря ЗР стаціонарними джерелами забруднення – за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення. До Податкової декларації з екологічного податку додають розрахунки податкового зобов'язання з екологічного податку (додатки № 1 – 7), які є її невід'ємною частиною, а саме: • за викиди в атмосферне повітря ЗР: • стаціонарними джерелами забруднення (додаток № 1); • пересувними джерелами забруднення (додаток № 2); • за скиди ЗР безпосередньо у водні об'єкти (додаток № 3); • за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (додаток № 4); • за утворення радіоактивних відходів: • включаючи вже накопичені (додаток № 5); • за придбання джерел(а) іонізуючого випромінювання (додаток № 6); • за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (додаток № 7). У разі відсутності у платника перелічених об'єктів оподаткування відповідні додатки немає потреби додавати, при цьому рядки Податкової декларації прокреслюються. Орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища АР Крим, територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища до 1 грудня року, що передує звітному, подають до органів ДПС переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на здійснення викидів, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися. Платники податку перераховують суми податку, що справляється за викиди ЗР, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Держказначейства України, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному Бюджетним кодексом. Згідно з п. 10 частини другої ст. 69 цього Кодексу до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 35 % екологічного податку (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк), у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів – 25 %, обласних бюджетів і бюджету АР Крим – 10 %, бюджетів міст Києва та Севастополя – 35 %. Пунктом 51 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу встановлено, що екологічний податок (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк) зараховується у такий спосіб: до спеціального фонду держбюджету: • у 2011 – 2012 рр. – 30 %; • у 2013 р. – 53 %, з них 33 % із спрямуванням на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; • з 2014 р. – 65 %, з них 50 % із спрямуванням на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; до спеціального фонду місцевих бюджетів: • у 2011 – 2012 рр. – 70 %, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів – 50 %, обласних бюджетів і бюджету АР Крим – 20 %, бюджетів міст Києва та Севастополя – 70 %; • у 2013 р. – 47 %, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів – 33,5 %, обласних бюджетів і бюджету АР Крим – 13,5 %, бюджетів міст Києва та Севастополя – 47 %; • з 2014 р. – 35 % згідно з п. 10 частини другої ст. 69 цього Кодексу. Якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина – суб'єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, до органу ДПС, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин – суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку, слід подати протягом 40 календарних днів, які настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, копії відповідних податкових декларацій. У разі якщо: • платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення в межах кількох населених пунктів (сіл, селищ або міст) або за їх межами (коди згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) є різними), то такий платник податку зобов'язаний подати до відповідного органу ДПС за місцем розташування стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів податкову декларацію щодо кожного стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведеного для розміщення відходів місця чи об'єкта окремо; • платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення в межах одного населеного пункту (села, селища або міста) або за його межами (код згідно з КОАТУУ один і той самий), то такий платник податку може подати до відповідного органу ДПС одну податкову декларацію з податку за такі джерела забруднення; • платник податку перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник може подати одну податкову декларацію за викиди усіма джерелами забруднення, якщо ці джерела розташовані на території такого міста (зазначається код згідно з КОАТУУ за місцем перебування платника податку на податковому обліку (міської ради)). Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджено постановою № 302. Дозвіл на викиди ЗР в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі – дозвіл) – це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям і громадянам-підприємцям (далі – суб'єкти господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря ЗР або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів гранично допустимих викидів і вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів ЗР протягом визначеного у дозволі строку. Дозвіл видається суб'єкту господарювання – власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря ЗР або їх суміші. Дозвіл видається безоплатно територіальними органами Мінприроди України за погодженням з установами Держсанепідемслужби України на строк не менш як п'ять років. Для отримання дозволу суб'єкт господарювання повинен: • оформити заяву; • підготувати документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів ЗР; • провести інвентаризацію стаціонарних джерел викидів ЗР в атмосферне повітря, видів та обсягів таких викидів, пилогазоочисного обладнання; • оцінити вплив викидів ЗР на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; • розробити плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів гранично допустимих викидів для найпоширеніших і найнебезпечніших ЗР; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами ЗР в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів гранично допустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням установлених нормативів гранично допустимих викидів ЗР та умов дозволу на викиди; • обґрунтувати розміри нормативних санітарно-захисних зон, оцінити витрати, пов'язані з реалізацією заходів щодо їх створення; • оцінити та проаналізувати витрати, пов'язані з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; • підготувати інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства. Для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, суб'єкт господарювання може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди України надає право на розроблення таких документів. Суб'єкт господарювання для отримання дозволу подає до територіального органу Мінприроди України та установи Держсанепідемслужби України у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до Інструкції № 108, а також розміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, на яку можна надсилати зауваження громадських організацій та окремих громадян. Установа Держсанепідемслужби України розглядає заяву та документи на отримання дозволу протягом 30 календарних днів з дати надходження документів, а у разі відсутності зауважень готує висновок щодо видачі дозволу та видає його суб'єкту господарювання. За наявності зауважень документи повертають суб'єкту господарювання з викладенням їх змісту та зазначенням строку повторного подання документів. Місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій, за потреби організовують проведення їх публічного обговорення і протягом 30 календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб'єкта господарювання отримати дозвіл повідомляють про це територіальний орган Мінприроди України. Територіальний орган Мінприроди України аналізує зауваження, за необхідності пропонує суб'єкту господарювання врахувати їх під час підготовки дозволу до видачі, протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл. За наявності зауважень документи повертають суб'єкту господарювання з викладенням їх змісту та зазначенням строку повторного подання документів. Рішення про видачу дозволу територіальний орган Мінприроди України надсилає суб'єкту господарювання та установі Держсанепідемслужби України. Строк дії дозволу переглядає територіальний орган Мінприроди України, який його видав, у разі якщо: • ступінь забруднення атмосферного повітря зумовлює необхідність перегляду граничних значень викидів; • використання істотних досягнень у сфері розроблення найдосконаліших доступних технологій дає змогу значно зменшити викиди без додаткових витрат; • вимоги безпеки експлуатації під час виробничого процесу чи провадження діяльності зумовлюють необхідність застосування інших технологій; • має місце зміна напряму виробничої діяльності, що може призвести до істотних негативних наслідків для здоров'я людей та стану довкілля. Підставою для перегляду строку дії дозволу є письмові звернення установ Держсанепідемслужби України, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та громадськості. Дозвіл анулює територіальний орган Мінприроди України, який його видав, у разі: • подання суб'єктом господарювання заяви про анулювання дозволу; • зміни власника стаціонарного джерела викидів; • прийняття в установленому порядку рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання. Територіальний орган Мінприроди України у триденний строк з дня прийняття рішення в письмовій формі інформує власника про анулювання дозволу. Для продовження строку дії дозволу суб'єкт господарювання завчасно, не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення, подає заяву до такого територіального органу, який видав дозвіл, та установи Держсанепідемслужби України. Рішення територіального органу Мінприроди України про відмову у видачі дозволу, перегляд або продовження строку його дії чи анулювання можуть бути оскаржені у судовому порядку. Відповідно до ст. 33 Закону № 2707 особи, які винні у викидах ЗР в атмосферне повітря та не мають дозволу спеціально уповноважених органів виконавчої влади на такі викиди, несуть відповідальність згідно із законом. Органи ДПС (за попереднім погодженням) залучають працівників органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища АР Крим і спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів і розміщення відходів (п. 250.12 ст. 250 Податкового кодексу). Згідно зі ст. 78 КпАП викиди ЗР в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів ЗР в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів їх допустимого викиду та нормативів гранично допустимих викидів стаціонарними джерелами під час експлуатації технологічного устаткування, споруд та об'єктів тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Перевищення гранично допустимих рівнів впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря або їх вплив без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у випадках, коли необхідність одержання такого дозволу передбачено законодавством, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 241 Кримінального кодексу забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, – караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, – караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Єдину в галузі охорони атмосферного повітря систему ведення державного обліку об'єктів (підприємств, установ, організацій і громадян – суб'єктів підприємницької діяльності), які спричиняють або можуть спричинити шкідливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів ЗР, які викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних і біологічних факторів визначає Порядок № 1655. Типову форму первинної облікової документації для підприємств, організацій, установ і громадян – суб'єктів підприємницької діяльності, які мають стаціонарні джерела викидів ЗР в атмосферне повітря і взяті на державний облік територіальними органами Мінприроди України за обсягами потенційних викидів ЗР в атмосферу, № ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів з метою охорони атмосферного повітря» затверджено наказом № 439. Інструкцію щодо заповнення такої форми затверджено наказом № 252. Наказом № 396 затверджено Інструкцію щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря – № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (річна) та № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (квартальна). Форми № 2-ТП (повітря; річна) та № 2-ТП (повітря; квартальна) подають респонденти, яких узято на державний облік за обсягами потенційних викидів ЗР і парникових газів в атмосферу, органу Держкомстату України за місцем здійснення діяльності. Структурні підрозділи підприємств, яких узято на державний облік, подають звітність за формами № 2-ТП (повітря; річна) та № 2-ТП (повітря; квартальна) незалежно від головного підприємства. У такому разі головне підприємство подає звіти без урахування даних щодо цих структурних підрозділів. У вищезазначених формах відображаються дані щодо викидів ЗР і парникових газів від стаціонарних джерел забруднення. Дані про викиди від пересувних джерел забруднення, включаючи виробничу, сільськогосподарську та іншу техніку, а також автомобільний та інші види транспорту, в цих формах не враховують. У звітності за формою № 2-ТП (повітря; квартальна) інформацію відображають за кожен квартал окремо без урахування даних про викиди в попередньому кварталі.
| 
