Питання працевлаштування інвалідів та відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для них закріплені в Законі "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон). Згідно з його ст. 19, всі підприємства, установи та організації, а також фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виконувати норматив по створенню робочих місць для інвалідів. Він встановлений в розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників за рік, а якщо в компанії працює від 8 до 25 осіб - у розмірі одного робочого місця. Якщо підприємство цього не зробить, йому загрожує значний штраф. Проте, як з'ясувала "Судово-юридична газета", відповідальності за відсутність інвалідів в штаті можна уникнути, причому завдяки судам, які неодноразово захищали позицію роботодавців, які намагалися, але так і не працевлаштувалися осіб з обмеженими фізичними можливостями.
Штраф у розмірі річного окладу
Отже, якщо кількість найманих працівників у компанії досягає восьми, то восьмий вже повинен бути інвалідом. При цьому у роботодавця автоматично виникає обов'язок зареєструватися у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за місцем свого знаходження. За Законом, якщо підприємство не візьме на роботу інваліда, йому загрожує штраф: в розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для інваліда і не зайняте ним - для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, і в розмірі середньої річної зарплати на підприємстві - для тих, де працює більше 15 чоловік. Причому цей штраф не вийде заплатити, коли нагряне перевірка - підприємство має самостійно сплачувати його в термін до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення, а недотримання термінів тягне за собою нарахування пені, виходячи зі 120% річних облікової ставки НБУ на момент сплати недоїмки.
Ст. 19 Закону встановлено вимогу до роботодавців самостійно здійснювати працевлаштування необхідної кількості інвалідів, а також передбачено, що виконанням нормативу вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Тому влаштувати інваліда на півставки за сумісництвом не вийде - порушення нормативу все одно буде. На думку Фонду, це означає, що адміністрація підприємства може вважати норматив по створенню робочих місць для інвалідів виконаним тільки у випадку, якщо такі робочі місця заповнені, тобто знайдено необхідну кількість працівників з обмеженими фізичними можливостями і з ними укладено трудові договори. В іншому випадку роботодавцю загрожують фінансові санкції.
Суди на боці роботодавця
Проте суди стають на бік працедавців, які доклали всіх зусиль для працевлаштування інвалідів, але з якоїсь причини не добилися успіху. Як можна довести додаток небувалих зусиль? Наприклад, шляхом здачі звіту про наявність вакансії для інваліда, яку Фонд так і не зміг закрити.
Розглядаючи спори Фонду з підприємствами з приводу сплати штрафів за невиконання нормативу, суди стають на бік Фонду лише у випадках, якщо підприємство відмовило інваліду у прийнятті на роботу, не подавало звітність про наявність робочих місць для інвалідів, не направляло до відділення Фонду клопотання про направлення інвалідів . Якщо ж роботодавець виконав всі вимоги закону, суд в більшості випадків його виправдовує.
Це доводить п. 4.2 рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування" від 14 квітня 2008 р. № 07.2-10 / 2, де зроблено однозначний висновок, що "обов'язок з працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості ".Причому ВАСУ вказав, що Законом на підприємство покладені чіткі завдання, виконання яких дозволяє сказати, що норматив працевлаштування виконаний.Серед таких: виділити і створити робочі місця для працевлаштування інвалідів; створити відповідні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації інвалідів; забезпечити їх іншими соціально-економічними гарантіями, передбаченими чинним законодавством; надати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; подавати в центр зайнятості звітність про працевлаштування інвалідів.
У довідці "Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України" Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні "від 23 серпня 2007 р. ВАСУ зазначає, що законодавчо встановлена альтернатива - створювати робочі місця і працевлаштовувати інвалідів або сплачувати штрафні санкції за невиконання цього обов'язку - призводить до того, що Фонд соціального захисту інвалідів перетворюється на орган, який виконує адміністративно-господарські функції і не зацікавлений у працевлаштуванні інвалідів. У такій ситуації гострим є питання удосконалення законодавства про соціальну захищеність інвалідів. Одним з його напрямів має стати чітке визначення в Законі не тільки розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць, а й підстав для звільнення від такої відповідальності - наприклад, відсутність інвалідів в регіоні, де розташоване підприємство, ненаправлення їх на підприємство для працевлаштування, прийняття роботодавцем всіх заходів по виконанню вимог законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів.
Готуємо сани з літа
Виходить, що у роботодавця залишається реальний шанс довести свою правоту в суді. Для цього потрібно виконати наступні дії: по-перше, закріпити кількість робочих місць, призначених для інвалідів, в локальних нормативних актах, а саме в штатному розкладі та колективному договорі, а по-друге, подати в органи державної служби зайнятості "Звіт про наявність вакансій "(форма № 3-ПН), в якій зазначити, що на підприємстві є вільні місця для інвалідів. Не завадить також направити в центр зайнятості, обласне відділення Фонду, управління праці та соціального захисту населення, громадські організації інвалідів листи з проханням направити інваліда для роботи на підприємстві. Можна розмістити оголошення про наявність вакантних місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями і в друкованих та електронних ЗМІ. Чим більше здійснюваних у цьому напрямку кроків і підтверджують їх документів, тим більше шансів довести в суді, що всі можливі заходи для недопущення правопорушення дійсно були прийняті.
Суди не даремно стають на сторону роботодавців. Іноді працевлаштувати в компанію інваліда неможливо навіть при здачі всіх звітів і наявності всіх умов. А держоргани, до яких вона звертається з проханнями про допомогу в закритті вакансій, не діють, просто чекаючи моменту, коли за її рахунок можна буде поповнити скарбницю. Так може, до відповідальності потрібно залучати саме посадових осіб, а не порядних роботодавців?
|
