Насправді закон накладає численні обмеження на "будівельну фантазію" забудовника. Тому, плануючи будувати будинок, необхідно знати, які основні групи нормативних документів, вимоги яких слід враховувати при проектуванні і будівництві житлового будинку.
Першою групою нормативних документів, що регулюють будівництво, є містобудівна документація. Поняття та перелік містобудівної документації встановлені Законом України "Про забудову і планування територій". Згідно з ч. 4 ст. 1 зазначеного Закону містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Містобудівна документація включає в себе (ст. 1 Закону України "Про забудову і планування територій"):
схеми планування територій - містобудівну документацію, яка визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого використання територій адміністративно-територіальних одиниць та їх окремих частин;
генеральний план населеного пункту - містобудівну документацію, в якій вказані принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
детальний план території - містобудівну документацію, яка розробляється для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів.
Важливим документом є також проект забудови територій - документація, яка має характеристики як містобудівної, так і проектної. Проект забудови територій розробляється для будівництва комплексів будинків і споруд.
Для випадків, коли необхідно здійснити будівництво на території, для якої жоден з вищевказаних видів містобудівної документації не затверджений, закон передбачає виконання так званого містобудівного обгрунтування. Порядок його виконання передбачено ДБН Б.1.1-4-2002 "Склад, зміст, порядок розробки, погодження та затвердження містобудівного обгрунтування".
Містобудівне обгрунтування - це вид містобудівної документації, яка розробляється для індивідуального випадку будівництва. Містобудівне обгрунтування (після розробки та затвердження) стає частиною містобудівної документації.
Увага! На кожному територіальному рівні розробляється і затверджується документація, яка після її прийняття є обов'язковою для виконання при розробці документації нижчого територіального рівня та здійснення будь-якого будівництва, у тому числі і приватного житлового будинку.
Всі вищенаведені нормативні документи розробляються на підставі та у відповідності з таким основоположним документом, як Генеральна схема планування території України (визначає принципи планування і забудови території України відповідно до прийнятих програм соціально-економічного розвитку країни). Генеральна схема затверджується Верховною Радою України (ст. 6 Закону України "Про забудову і планування територій").
На регіональному рівні - областей, районів і Автономної республіки Крим (АРК) - "правила гри" встановлюються шляхом прийняття обласними (районними) радами або, відповідно, Верховною Радою АРК схем планування території області, району чи АРК (ст. 7-9 Закону Україні "Про забудову і планування територій").
Місцеві ж ради (міст, сіл, селищ міського типу, міст Києва і Севастополя) стверджують генеральні плани населених пунктів, схеми планування їх територій і детальні плани територій (ст.10-13 Закону України "Про забудову і планування територій").
Правовою основою розробки містобудівної документації та виконання (на її підставі) забудови територій є ще й такі нормативні документи (ст.20 Закону України "Про забудову і планування територій"):
Державні будівельні норми;
Регіональні правила забудови;
Місцеві правила забудови.
ДБН і СНіП
Державні будівельні норми. Загальновживаним є позначення цього нормативного документа українською мовою: ДБН - Державні будівельні норми.Щоб уникнути плутанини ми також будемо вживати це найменування.
ДБН розробляє та затверджує спеціально уповноважений орган центральної виконавчої влади з питань містобудування та архітектури. На сьогоднішній день це Міністерство регіонального розвитку та будівництва України (Мінрегіонбуд).Раніше (у різні періоди історії Україна) функції центрального органу виконавчої влади з питань містобудування та архітектури виконували: Державний Комітет Української РСР у справах будівництва, Державний Комітет УРСР у справах архітектури, будівництва та охорони історичного середовища; Міністерство інвестицій і будівництва; Міністерство у справах будівництва та архітектури; Державний комітет України у справах містобудування та архітектури; Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, Державний комітет України з будівництва та архітектури; Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунальної політики України.
Чинними нормативними документами в галузі будівництва є також Будівельні Норми і Правила (СНиП). БНіП були прийняті за часів існування Радянського Союзу, але вони діють на території України, якщо відповідні ДБН відсутні.
Будівництво в Україні також має враховувати вимоги таких нормативних документів як:
Державні стандарти України. На українській мові ці нормативні документи називаються Державні стандарти України (ДСТУ). Різновидом ДСТУ є Державні Галузеві Стандарти (Галузеві стандарти України - ДСТУ). Вони розробляються у випадках, коли необхідні державні стандарти відсутні, або, коли необхідно встановити вимоги, які перевищують або доповнюють державні стандарти.Підстави, порядок розробки та затвердження державних стандартів регулюються Декретом Україна "Про стандартизацію і сертифікацію";
Державні Санітарні Норми і Правила, які розробляються і затверджуються Міністерством охорони здоров'я України відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення".
Регіональні правила забудови
Регіональні правила забудови (ст. 21 Закону України "Про забудову і планування територій") розробляються на підставі типових регіональних правил забудови, затверджених спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.
На сьогоднішній день в Україні діють Типові регіональні правила забудови, затверджені Наказом Держбуду України від 10 грудня 2001 року № 219.Регіональні правила забудови для відповідної території стверджують обласні ради або Верховна Рада АРК після узгодження їх з центральним виконавчим органом з питань архітектури та будівництва. Регіональні правила забудови є обов'язковими для всіх суб'єктів містобудування (органів законодавчої та виконавчої влади, фізичних та юридичних осіб) на території відповідного регіону (крім міст обласного значення, республіканського значення АРК - в разі затвердження відповідними радами місцевих правил забудови, а також міст Києва та Севастополя) .
Місцеві правила забудови
Місцеві правила забудови в обов'язковому порядку розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, міст республіканського значення, АРК (ст. 22 Закону України "Про забудову і планування територій").Для інших населених пунктів (сіл, селищ міського типу, міст районного значення) місцеві правила можуть розроблятися і затверджуватися відповідними місцевими радами.
Що вимагає від нас закон?
Важливість містобудівної документації та інших нормативних будівельних документів для приватного забудовника полягає в наступному. У процесі планування певних територій під житлову забудову можуть бути встановлені єдині архітектурні рішення чи вимоги. Вони можуть стосуватися поверховості житлових будинків (містобудівна документація часто встановлює граничну поверховість забудови), їх місця розташування на ділянці, і навіть стильових рішень.
Так, п. 3.19 ДБН 360-92 ("Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень") встановлює певні вимоги, які необхідно знати до початку проектування житлового будинку. Ці вимоги полягають в наступному:
максимальна поверховість садибної забудови (а садибна забудова найчастіше є територією, забудованої приватними будинками) не повинна перевищувати чотирьох поверхів;
поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови залежно від розміру ділянок, умов інженерного обладнання, інсоляції (умов освітленості) будинків і територій, інших нормативних вимог , регіональних традицій;
ширину садиби по фронту вулиці слід приймати залежно від планувальної структури району, рельєфу місцевості, типів житлових будинків, господарських будівель і гаражів з урахуванням забезпечення компактності садибної забудови і дотримання нормативних розривів між будівлями;
житлові будинки на присадибних ділянках треба розміщувати відповідно до проекту забудови району та із встановленим відступом від червоних ліній;
огорожу присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці.
Щодо садових і дачних будиночків ДБН 360-92 (п. 3.48) визначає:
граничні розміри площі забудови і поверховості садового будинку та господарських будівель на ділянці визначаються статутом садівницького товариства чи кооперативу за погодженням з місцевими органами архітектури та містобудування (районними або обласними). Ці розміри встановлюються так, щоб були дотримані умови нормативних вимог до тривалості інсоляції територій суміжних ділянок, і було достатньо площі для ведення господарської діяльності на ділянці;
загальна площа і поверховість дачного будинку та господарських будівель на ділянці встановлюються архітектурно-планувальним завданням з урахуванням чинних будівельних та інших нормативів щодо відстаней та інсоляції будинків і територій суміжних ділянок, а також місцевих правил забудови.
|
