Не секрет, що багато українців не розділяють гордості свого Президента, мотивуючи свою позицію тим, що жага світу чревата підготовкою до війни, і ядерна зброя, від якого влада "суверенної і незалежної" так необачно відмовилися, - досить вагомий аргумент у дискусії на тему доцільностіможливих конфліктів. Причому подібна думка, як правило, зводиться до того, що зброя повинна бути не тільки у країни в цілому, а й у кожного громадянина окремо - для захисту своїх конституційних прав у момент їх безпосереднього порушення.
У ст. 3 Конституції України законодавець чітко дає зрозуміти, що людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека вважаються в Україну найвищими соціальними цінностями, а в ст. 27 Основного Закону закріплюється право кожного захищати своє життя і здоров'я від протиправних посягань. Про це ж праві йдеться і в ст. 36 КК України, яка виключає злочинність необхідної самооборони.
Так вже історично склалося, що з метою самооборони використовується, як правило, травматичну зброю: убити не уб'є, але покалічить, знерухомити, відлякає і закличе до порядку. При цьому шанс перевищити заходи необхідної самооборони незначний, що, погодьтеся, досить зручно. Однак цивільний оборот пістолетів і револьверів для стрільби травматичними боєприпасами в Україну регулюється Наказом МВС № 379-ДСП від 13 червня 2000 із змінами і доповненнями, згідно з якими мати у власності зазначені спецзасоби самооборони, які не є зброєю в повному сенсі цього слова, можуть лише окремі категорії громадян - співробітники міліції, військовослужбовці, державні службовці, працівники суду, народні депутати України, журналісти, особи, які беруть участь в громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону.
Несправедливо? А між тим травматичним пістолетом, якщо вже на те пішло, можна і вбити, а потім представити це як необхідну самооборону, незважаючи на наявність умислу (мовляв, напали, нервував, вистрілив не туди: у скроню, припустимо, або в око - рука сіпнулася ...)
Противники вільного продажу зброї аргументують свою позицію побоюванням, що його вільний обіг обернеться зростанням кількості злочинів, скоєних із застосуванням зброї. Не можна не погодитися, що вільний доступ до зброї дуже навіть на руку злочинцям та особам із психічними відхиленнями. Прикладом тому можуть служити сумнозвісні сплески підліткової агресії в США, зокрема, подія в університеті штату Іллінойс, у результаті якого постраждали 18 людей.Разом з тим, згідно з дослідженнями, заснованим на статистичних даних ФБР, застосування вогнепальної зброї громадянами в інтересах самозахисту призводить до загибелі або серйозним каліцтв нападників лише в 2% випадків.
Варіанти проектів Закону "Про зброю" подавалися в парламент неодноразово: від 10.11.1998, внесений народними депутатами Ю. Кармазіним та В. Мухіним; від 13.05.1999, підготовлений Кабміном Україні, від 06.07.2000, внесений народним депутатом України І. Біласом; від 30.09.2002, внесений народними депутатами Л. Черновецьким і А. Римарук; від 25.11.2002, внесений народними депутатами І. Вінським, В. Развадовським, С. Бульбою та ін;. Від 29.10.2003, внесений народними депутатами В. Мойсиком, О. Бандуркою, М.Маркуш та ін, І, нарешті, багатостраждальний проект ЗУ "Про обіг зброї невійськового призначення" від 22.08.2008, замінений однойменною законопроектом 09.02.2009, прийнятий у першому читанні 14.04.2010 та включений до порядку денного поточної сесії Верховної Ради.
Більшість проектів багато в чому схожі і, по суті, так чи інакше дублюють закон "Про зброю" сусідній РФ. Зокрема, право володіння нарізною короткоствольною вогнепальною зброєю (пістолетами і револьверами) населенню вони не надають. У той же час, право володіти відомчим зброєю, поряд з правоохоронними органами, надається юридичним особам - об'єктів дозвільної системи МВС України. Т. е. бажання громадян обзавестися "аргументом" на випадок протиправних посягань з боку жодним з проектів не враховується.
На загальному фоні вигідно виділяється законопроект про обіг зброї невійськового призначення, що передбачає доступ широких верств населення до травматичної зброї, з одного боку, здатному привести до серйозних каліцтв і навіть до летального результату, а з іншого - помилково сприймається іноді несерйозно. Таке легковажне ставлення може не зупинити зловмисника, який побачив в руках потенційної жертви травматичний пістолет, зате привести до неумисного вбивства, якщо жертва рознервувався і спустить курок. Крім того, "травматику" складно зустріти в чистому вигляді, т. е. важко ідентифікувати таку зброю як авторизований або заборонене законом. Це, в свою чергу, підводить нас до усвідомлення: всі проблеми сфери одним законодавчим актом не врегулювати.
Отже, травматична зброя - штука сумнівно ефективна, а ось газовий балончик однозначно простий і може виручити в непередбаченій ситуації. Тим більше, що постанова КМУ № 706 дозволяє продаж у спеціалізованих магазинах, окремих секціях магазинів упаковок з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) громадянам, які досягли 18-річного віку, без дозволу ОВС. Якщо ви досягли 18-років, отримали довідку від медиків, що вам можна довірити зброю, та ознайомилися з порядком носіння та застосування балончика, у вас є повне право обзавестися маленьким газовим запорукою впевненості в собі. Правда, це зовсім не означає, що ви сміливо можете провокувати конфлікти, але деякі переваги в життя дає.
Складніше ситуація з газовим пістолетом: та ж постанова КМУ № 706 затверджує Положення, що передбачає спеціальний порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування певних "спеціальних засобів самооборони". Згідно з цим Положенням, на газові пістолети і патрони до них потрібно отримати дозвіл, який підписується начальником органу внутрішніх справ (ОВС) або особою, яка виконує його обов'язки, за місцем проживання озброюється громадянина.
Щоб отримати дозвіл в ОВС, потрібно заповнити бланк-заяву, прикласти до нього дві фотокартки розміром 3 × 4 см і висновок-довідку лікувально-кваліфікаційної комісії встановленої форми або копію раніше отриманого дозволу ОВС на зберігання і носіння мисливської та відомчої вогнепальної зброї. Для отримання довідки необхідно надати паспорт, подати сертифікат про проходження обов'язкового профілактичного наркологічного огляду, довідку про перебування на психіатричному обліку, два фото розміром 3 4 см, квитанцію, що підтверджує оплату послуг з видачі довідки? - І все. Протягом місяця отримаєте дозвіл або вмотивовану відмову, потім протягом трьох місяців, як і з балончиком, "перевести в готівку" своє право, а далі три роки володіння - і нова процедура.
Підставою для відмови в отриманні дозволу на зброю може послужити невідповідність встановленим законодавством віковим цензом, стан здоров'я, що не дозволяє володіти зброєю або засобами самооборони, наявність відомостей про систематичне порушення громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин; пред'явлення обвинувачення у вчиненні злочину або ж засудження із застосуванням покарання у вигляді позбавлення волі, непогашена або не знята в установленому законом порядку судимість за тяжкий злочин або злочин, вчинення якого супроводжувалося застосуванням зброї, умовне засудження з випробувальним строком, недотримання правил щодо зберігання зброї.
Безумовно, слід враховувати, що правом на зброю не обов'язково скористаються все. Крім того, відповідальність за неправомірне застосування зброї в разі прийняття відповідного закону необхідно посилити. Втім, справедливості заради слід визнати, що хоч проблема правового регулювання обігу зброї і наболіла, вона турбує українців значно менше, ніж нестабільність економіки. І перш, ніж починати розмову про громадянське арешт та цивільну зброю, непогано подумати про громадянське суспільство.
|
