Договір або "фількіна грамота"?
Отже, почнемо з азів. Згідно КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків (ч. 1 ст. 130 КЗпП).Зверніть увагу, КЗпП чітко визначає, що матеріальна відповідальність працівника може виникнути тільки при невиконанні чи неналежному виконанні ним трудових обов'язків, тобто між працівником і роботодавцем повинні існувати взаємини, оформлені трудовим договором, а не, скажімо, цивільно-правовим договором підряду або надання послуг. Так що, якщо кухар, який допустив нестачу, оформлений за договором надання послуг, залучити його до повної матеріальної відповідальності не можна. Навіть незважаючи на укладений між ним і роботодавцем договір про матеріальну відповідальність, оскільки в цивільно-правових відносинах він не має жодних юридичних наслідків.
Тільки трудовий договір є передумовою для виникнення матеріальної відповідальності працівника. При його відсутності можна говорити лише про відшкодування шкоди в рамках Цивільного кодексу.
Приміром, на початку поточного року одним із райсудів Луганська слухалася справа № 2-111/11. До суду звернувся представник ТОВ, пред'явивши позов про стягнення заподіяної працівником матеріальної шкоди. Позивач вказав, що їм для здійснення охорони майна, в т. ч. автомобіля Hyundai Accent, їм було укладено договір підряду, згідно з яким відповідачка прийняла на себе зобов'язання про здійснення охорони майна позивача з матеріальною відповідальністю за збереження цього майна. Однак незабаром наймач виявив, що названий автомобіль пошкоджений, причому ці ушкодження отримані під час виконання відповідачем її обов'язків. Позивач був упевнений, що між ним та відповідачем існували трудові правовідносини, а тому відповідачка зобов'язана відшкодувати йому завдані матеріальні збитки в розмірі 9943 грн.
У свою чергу, відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали, пояснивши суду, що жодного договору підряду, на який посилається позивач, сторонами підписано не було. Крім того, відповідачка вказала, що неофіційно працювала у позивача більше чотирьох років вахтером, а не охоронцем, у неї не було обов'язків щодо охорони майна позивача, вона не була матеріально відповідальною особою і не брала на зберігання зазначений автомобіль.Відповідачка також звернула увагу суду на те, що договір підряду, на який посилався позивач, є цивільно-правовим договором, в силу чого працівником у позивача вона не була, службових (трудових) обов'язків на неї ніхто не покладав.Викладене позивачка підтвердила відсутністю записів про прийом на роботу в трудовій книжці. Більш того, жінка заявила про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки пошкодження автомобіля були виявлені навесні 2008 р., А в суд позивач звернувся лише навесні 2010 р.
А що ж суд? Він порахував докази позивача непереконливими і не підтверджують, що: 1) відповідачка працювала у нього в якості охоронця, 2) в її обов'язки входило зберігання автомобіля, 3) вона була матеріально відповідальною особою, 4) їй було передано автомобіль без пошкоджень і з її вини виникли пошкодження цього автомобіля. Чому суд зробив такі висновки?Тому що позивач не представив відповідні документи, що підтверджують зазначені обставини, а саме: трудовий договір, наказ про прийняття на роботу (або строковий трудовий договір), договір про повну матеріальну відповідальність, акт або журнал опису майна, переданого на зберігання, акт здачі майна, його огляду, акт виконаних робіт. У своєму рішенні суд зазначив, що іншими доказами обставини справи встановити не представляється можливим.Не залишилося без уваги суду і заяву відповідачки з приводу пропуску позивачем строку для звернення до суду (пропуск строку позовної давності): "позивачем пропущено річний строк звернення до суду, передбачений КЗпП України, оскільки пошкодження автомобіля їм були виявлені 20.04.2008, а позов пред'явлений 15.04.2010 ". Як результат - у задоволенні позовних вимог ТОВ було відмовлено повністю.
Мораль цієї історії така: якщо працівник не перебуває зі своїм роботодавцем у трудових відносинах, залучити його до повної матеріальної відповідальності не можна. Оформлення на роботу, нині вельми поширене, шляхом укладення цивільно-правового договору (підряду, надання послуги) тягне суто цивільні правовідносини, в т. ч. при стягнення збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору.
У страху очі великі
Найчастіше, щоб "стимулювати" працівника, йому нав'язують укладення договору про повну матеріальну відповідальність: мовляв, договір підписав - повністю відповідаєш за все недостачі і псування майна. Проте, законодавство містить ряд критеріїв, невиконання яких роботодавцем дає працівникові можливість уникнути компенсації збитку, звернувшись до суду.
Справа в тому, що згідно ст. 135-1 КЗпП, такий договір можна укласти лише з особами, які досягли 18-річного віку, які приймаються на посади і роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. При цьому Перелік таких посад (робіт) діє ще з 1977 р. Більше того, Постановою Пленуму ВСУ № 14 від 29.12.1992 (зі змінами від 03.12.1997) "Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" чітко встановлено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного працівником і роботодавцем, суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими, згідно КЗпП, може бути укладений такий договір, і чи був він укладений.Тому перш, ніж розщедрюватися і повністю виплачувати збитки, заподіяні роботодавцю ", матвідповідальній особі" слід уважно перечитати зазначеного Переліку посад і робіт.
Якщо договір про повну матеріальну відповідальність укладено "не з тією особою", на працівника може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність за заподіяну їм шкоду.
Викладене повною мірою підтверджується і практикою вітчизняних судів. Наприклад, одним з міжрайонних судів Херсонської області слухалася справа № 2-1728/09 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником навчального закладу. Позивач мотивував свої вимоги тим, що відповідач, прийнятий на роботу на посаді охоронця, допустив недостачу матеріальних цінностей на суму 2620 грн. Зокрема, як зазначив позивач, під час чергування відповідача, з яким було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, була здійснена крадіжка. Зрозуміло, відповідач позов не визнав, пояснивши суду, що пред'явлені до нього вимоги безпідставні, оскільки, згідно з нормами трудового законодавства, він на своїй посаді охоронця не може бути матеріально відповідальною особою.
Виносячи рішення, суд звернув увагу, по-перше, на те, що згідно з Переліком посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємства можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність, посаду охоронця (сторожа), не відноситься до категорії посад, з якими відповідач міг укласти такий договір. А по-друге, у наданій суду посадової інструкції сторожа відсутнє прізвище відповідача, так само як з цим документом не ознайомлені та інші працівники, про що свідчить відсутність їх підписів. Загалом, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач не надав суду належних доказів, так само як і те, що доказів, що підтверджують провину відповідача, суд не встановив, тому навчальному закладу в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю за недоведеністю.
|
