Під шкодою Закон розуміє заподіяні внаслідок дефекту продукції каліцтва, інші ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.Новелою законодавства є те, що тепер потерпілим може бути визнаний не тільки споживач (тобто покупець, що придбає товар (послугу) для особистого, сімейного використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю), але і користувач, тобто фізична особа, яка замовляє, купує, використовує продукцію для здійснення підприємницької діяльності або виконання обов'язків найманого працівника, або юридична особа, яка купує, замовляє, використовує продукцію, яким внаслідок дефекту продукції заподіяно шкоду. Слід зазначити, що новий Закон застосовується лише в тих випадках, коли шкода завдається потерпілому внаслідок дефекту продукції, введеної в обіг в Україну. Введення в обіг означає будь-яку першу платну або безкоштовну поставку продукції для її розповсюдження, споживання (використання) на ринку України. В інших же випадках будуть застосовуватися норми ЦК і ЗУ «Про захист прав споживачів».
Безсумнівно, заслуговує на увагу ст. 4 Закону, яка передбачає презумпцію вини виробника продукції: «Відшкодування шкоди не залежить від вини виробника продукції, а також від того, перебував потерпілий з ним у договірних відносинах» (подібна норма є і в ЦК). Але, на відміну від Закону про захист прав споживачів, потерпілому внаслідок дефекту продукції надано право звернення за компенсацією збитків тільки до виробника, тоді як, згідно із законодавством про захист прав споживачів, споживач має право на власний розсуд звернутися з претензією як до виробника, так і до продавця неякісного товару. Правда, виробником в очах нового Закону стали і ті особи, які ввезли на митну територію України продукцію з метою її продажу, здачі в найм (оренду), лізинг або розповсюдження у будь-якій іншій формі в ході здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст . 7 Закону).
Що таке дефектна продукція
Відповідно до ст. 5 Закону, продукція визнається має дефект у випадку, якщо вона не відповідає рівню безпеки, на яку має право розраховувати споживач або користувач, виходячи з усіх обставин, зокрема, пов'язаних з розробкою, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції. Не визнається дефектної продукція тільки з тієї причини, що після її введення в обіг була введена продукція кращої якості.
Більш того, згідно зі змінами, внесеними до ГК і, відповідно, в ЗУ «Про захист прав споживачів», тепер доведеться розмежовувати підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), залежно від виду продукції - рухоме це чи нерухоме майно . Так, ч. 1 ст. 1209 ЦК викладена в новій редакції: «Виробник товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них ». Яскравим прикладом виробника нерухомого майна може стати забудовник новозведеного житлового будинку. Якщо в результаті якихось технологічних недоліків такого об'єкта особі, яка проживає в новобудові, заподіюється шкода, стягувати компенсацію за нього доведеться тільки з забудовника, тоді як раніше можна було, на розсуд потерпілого, пред'явити позов як до забудовника, так і до продавця житла. Швидше за все, практика підкаже законодавцю і деякі додатки, яких потребує прийнятий Закон. Адже стосовно до розглянутої ситуації стає незрозумілим, що робити покупцеві квартири на вторинному ринку житла, приміром, «хрущовки»? Шукати забудовника?!
ГК доповнений і новою ст. 1211-1, яка визначає, що особливості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у т. ч. складових частин іншого рухомого або нерухомого майна, включаючи електроенергію, встановлюються законом. Іншими словами, це означає, що у разі заподіяння шкоди товаром, роботою (послугою) у вигляді нерухомого майна будуть діяти новоприйняті правила ЦК України та Закону «Про захист прав споживачів». Однак якщо шкода заподіяна рухомим майном з дефектом, то такі відносини цілком підпадають під новий Закон, і тільки. Хіба що у неврегульованій частини, за аналогією закону, будуть діяти правила ЦК та законодавства про захист прав споживачів.
Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих
Ст. 6 Закону підтверджує відому народну приказку, визначаючи, що доведення заподіяння шкоди - прерогатива потерпілого. Слідуючи традиції цивільного законодавства, потерпілий зобов'язаний довести три умови, за яких виробника дефектної продукції можна притягнути до відповідальності: 1) наявність шкоди; 2) наявність дефекту в продукції; 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом у продукції та шкодою. До речі, цією ж статтею потерпілому надано право вимагати від виробника надання документації на продукцію, внаслідок дефекту якої заподіяно шкоду, в обсязі, необхідному для доведення названих обставин.
Вагомим нововведенням стала норма ч. 3 ст. 7 Закону, відповідно до якої, якщо виробник продукції не може бути встановлений, кожен її постачальник (продавець) несе відповідальність як виробник, якщо він протягом 30 днів не повідомить потерпілому найменування та місце знаходження виробника або особи, що поставив йому цю продукцію. А щоб ця норма не використовувалася як дитячої гри «Хто на новенького?», Де потерпілого до нескінченності відправляли б від одного продавця до іншого, Закон передбачив окреме правило: дія цієї норми поширюється на продукцію, ввезену на митну територію України, якщо на ній не вказані найменування та місце знаходження особи, ввезшего її для використання у господарській діяльності, навіть якщо на цій продукції зазначено найменування її виробника. Далеко за прикладом ходити не треба. Скажімо, при продажу дитячих іграшок типу «зроблено в Китаї» без позначення імпортера відповідальність за шкоду, заподіяну дефектом такої продукції, в кінцевому підсумку буде нести особа, ввезшее такий товар на територію нашої стани. От тільки якщо товар прибув в Україну з порушенням митних процедур і іменується контрабандою, зрозуміло, що без встановлення суб'єкта відповідальності за контрабанду або за ввезення контрафактної продукції все згадане застосувати не можна.
Справі - час, а захист - три роки
Новий Закон змінив і підхід до визначення терміну позовної давності, який, згідно ст. 258 та 681 ЦК, розділений на той, який застосовується для вимог у зв'язку з недоліками проданого товару (1 рік), і термін позовної давності для пред'явлення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної дефектною продукцією. Нагадаємо, що позовна давність - це строк, протягом якого особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Згідно зі ст. 10 Закону, до вимог про відшкодування шкоди застосовується позовна давність тривалістю в 3 роки, обчислення яких починається з дня, коли позивачеві стало відомо або повинно було стати відомо про наявність шкоди, дефекту продукції і особу виробника. Шкода підлягає відшкодуванню, якщо він завдано протягом десяти років з дня введення в обіг продукції, внаслідок дефекту в якій завдано шкоди, за умови, що потерпілий пред'явив позов до виробника до закінчення цього часу (ст. 11 Закону).
Очевидно, що новий Закон вніс деяку плутанину у відносини «продавець - покупець». Адже якщо раніше споживач чітко знав, що і від кого вимагати, керуючись нормами ЦК та Закону «Про захист прав споживачів», то зараз (поки вітчизняні суди не напрацюють свою практику по новому Закону) споживач, звертаючись до суду, наб'є чимало гуль.
|
