Однак, як це часто буває в нашій країні, незважаючи на тривале очікування самого кодексу і час, відведений на його прочитання, до цієї своєї місії вони виявилися абсолютно неготовими. Так, начебто хтось абсолютно несподівано нав'язав їм нові правила гри, а вони старанно намагаються ці правила застосовувати, виходячи з власного розуміння службового обов'язку і фіскальних інтересів держави.
Тому в даній статті я хочу привернути увагу не до того чи іншого проблемного стану власне Податкового кодексу як такого, а до особливостей недавно продемонстрованого податківцями творчого прочитання норм однієї зі статей раніше згаданого розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств", яка регулює питання обліку при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств звітного періоду збитків попередніх періодів.
Я маю на увазі норми статті 150 Податкового кодексу України, підпункт 150.1 якої встановлює наступне: "Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення ".
Здавалося б, не тільки все просто, але й нічого нового, питання врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів попереднє законодавство вирішувало таким же чином. Для наочності порівняємо з пунктом 6.1. статті 6 раніше діючого Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": "Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань) то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення ".
Якщо не брати до уваги окремі термінологічні відмінності між старим законом і новим кодексом, сутність норми залишилася колишньою. І все б нічого, якби не Перехідні положення Податкового кодексу, і, зокрема, пункт 3 підрозділи 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств", який пропонує пункт 150.1 статті 150 кодексу застосовувати в 2011 році з урахуванням такого: "Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за підсумками другого, другого і третього, другого-четвертого кварталу 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до довгого погашення такого від'ємного значення ".
І знову таки, здавалося б, усе просто і зрозуміло: оскільки відповідно до пункту 1 цього підрозділу нові правила оподаткування податком на прибуток підприємств заробили не з початку року, як Податковий кодекс в цілому, а з другого кварталу. А тому норму, спочатку розраховану на врегулювання питання обліку збитків попереднього податкового року, було окремо виписано для застосування по відношенню до попереднього податкового періоду - чи то пак першого кварталу 2011 року.
Так, власне, і сприйняли описане вище платники податків. І при складанні звітності за перший квартал, на підставі ще чинного пункту 6.1. статті 6 Закону про прибуток, врахували збитки 2010 року (від'ємне значення об'єкта оподаткування) у складі витрат першого календарного кварталу 2011 року, щоб згодом, вже відповідно до норм Податкового кодексу, враховувати їх у складі витрат наступних податкових та звітних періодів аж до повного погашення .
Здавалося б, не те, що конфлікту інтересів - навіть неоднозначного прочитання бути не може. Ан немає: чия-то "світла голова" з числа податківців додумалася до іншого прочитання, в результаті чого Єдина база податкових знань ДПА України поповнилася творчим роз'ясненням пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень, розміщеним на офіційному веб-сайті ДПАУ в підрозділі 110.05. Тут-то і виявилося, що до складу витрат другого кварталу платникам дозволяється включати від'ємне значення об'єкта оподаткування, що є результатом господарської діяльності платника податку виключно за перший квартал 2011 року, без урахування раніше включених збитків 2010 року. Ну а що ж робити зі збитками за минулий рік, які залишилися непогашеними за підсумками першого кварталу, податкова скромно промовчала. І поки платники податків намагалися зрозуміти перекручену логіку такого творчого роз'яснення, податківці, з метою попередження "можливих порушень" податкових норм при складанні декларації з податку на прибуток, направили окремими з них так звані "рекомендаційні листи", в яких завбачливо попередили тих, чиї збитки були досить істотними, на випадок, якщо вони не прислухаються до рекомендацій, про відповідальність за такі можливі порушення.
Інші ж, подавши податкову звітність за другий квартал, отримали акти камеральних перевірок, в яких перевіряючі "встановили порушення" п. 150.1 ст. 150 та п.3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу - і, звичайно ж, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування. А це, як вважають податківці, за новими правилами тягне, в свою чергу, відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 25 відсотків від суми завищеного від'ємного значення об'єкта оподаткування, передбачену пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу.
І поки такі "щасливчики" чекають результатів розгляду поданих на акти камеральних перевірок заперечень і готуються до подальшого оскарження рішень щодо накладення штрафів, мені особисто хочеться звернути увагу ось на що. Не знаю, чи є це спланованою акцією або, як часто це у нас відбувається, трапилося зовсім випадково, але під найбільший удар потрапила цікава, на мій погляд, категорія платників податків, - а саме ті, хто в наш непростий час і не в найкращих умовах почав і продовжує здійснювати інвестування в розвиток нових виробництв, нових підприємств, нових об'єктів.
Адже з точки зору бізнесу та економічних процесів, не кожне вкладення коштів у підприємництво дає фінансовий результат у вигляді прибутку протягом року. Чим масштабніша бізнес-процес, виробництво, тим більших вкладень вони вимагають на першому, стартовому етапі, і тим більш тривалим є період окупності. Скажімо, якщо ви плануєте побудувати дуже скромний офісний центр на пару поверхів, то прибуток отримаєте або лише тоді, коли його продасте, або при здачі приміщень в оренду, в той час як періоди пошуку та відведення підходящої земельної ділянки під забудову, дослідження ринку, проектування , будівництва тощо зажадають від вас істотних капіталовкладень, і не тільки за напрямами, зазначеними вище, а й на банальне утримання персоналу та адміністрування. А уявляєте наскільки більш масштабними будуть витрати, і на якийсь час розтягнеться період "збитковості", якщо мова піде не про парочку офісних приміщень, і навіть не про систему торгових центрів, а про завод або про фабрику?!
Так чому ж тоді, вкладаючи кошти в розвиток таких потрібних і набагато складніших у порівнянні з популярним "купив-продав-заробив" галузей української економіки, платник податку, наважився на такі сміливі вкладення, повинен бути покараний і поставлений в умови гірші, порівняно з тими підприємцями, бізнес яких має більш короткий виробничий цикл, і фактично втратити понесені витрати назавжди, без можливості хоч коли-небудь їх відобразити і погасити за рахунок отриманої згодом прибутку?
Адже якщо раніше, обмежуючи платника податків у праві відображення 100 відсотків торішніх збитків у зв'язку з прийняттям закону про Державний бюджет на черговий рік, законодавець хоча б залишав надію, що такі збитки можуть бути враховані спочатку частково, в якомусь процентному відношенні, а згодом, коли-небудь пізніше повністю (як, до речі і сталося зі збитками 2010 року порівняно із збитками за 2009 рік), то з таким творчим тлумаченням нових норм розраховувати на подібне не доводиться. Адже творчо роз'яснені податківцями норми Податкового кодексу не просто встановлюють певні тимчасові обмеження на певний період - вони встановлюють правила раз і назавжди. Питання лише в Ом, які саме правила.
Як же бути в цій ситуації платникам, які вже зіштовхнулися з подібним? На мій погляд, не здаватися: пам'ятати, що вони такі не одні, звертатися, писати заперечення, оскаржувати. Вірити, що разом ми зможемо змінити ситуацію, що за численними зверненнями зацікавлених осіб серпневе роз'яснення буде вилучено з Єдиної бази податкових знань, і у перевіряючих на місцях пропаде спокуса та службова необхідність щось комусь донараховувати або зменшувати. Що сама ДПА України, порівнявши сумнівний ефект від стягнення штрафів сьогодні з економічними та політичними проблемами, які подібний підхід може викликати, переосмислить сутність покладених на неї фіскальних функцій. Ну а якщо ні, то в кінці кінців суд визначить, чи вміє головний податковий орган країни читати і правильно тлумачити податкове законодавство.
|
